Київ
$ 45.54USD
€ 50.95EUR
UARU
$ 45.54USD
€ 50.95EUR
ГоловнеПолітикаЕкономікаСуспільствоПодіїСвітРегіониТехнологіїНаукаАвтоСпортЗдоров’яШоу-бізнесІнвестиціїІнше
Київ
Шоу-бізнес

Якщо дружиш – відпусти. Рецензія на мультфільм «Забутий острів»

Kinowar
Якщо дружиш – відпусти. Рецензія на мультфільм «Забутий острів»

Уявіть собі життя без смартфонів, соціальних мереж, месенджерів і можливості проводити час із друзями онлайн. Для сучасних підлітків це така сама фантастика, як подорож на острів, населений міфологічними істотами. Проте саме в такому світі живуть героїні нового мультфільму DreamWorks Animation «Забутий острів» (Forgotten Island), події якого розгортаються на Філіппінах у дев’яностих роках. І хоча режисери Джоел Кроуфорд та Хануель Меркадо відправляють двох найкращих подруг у неймовірну подорож світом місцевих легенд, проблема в центрі їхньої подорожі цілком реальна – як зберегти дружбу, коли дитинство закінчується, життєві шляхи розходяться, а колись найближча людина поступово віддаляється.

«Забутий острів» (Forgotten Island)

Кроуфорд і Меркадо знайомі шанувальникам анімації завдяки чудовому «Коту у чоботях 2: Останнє бажання», який у 2022 році несподівано перетворив черговий спіноф «Шрека» на одну з найкращих анімаційних пригод останніх років. Тепер творча команда, до якої повернувся й продюсер Марк Свіфт, отримала можливість створити оригінальну історію, не пов’язану з жодною франшизою. Причому для філіппіно-американця Меркадо новий проєкт має особливе значення, адже його основою стали спогади про власне дитинство й місцеві легенди.

Головні героїні Джо та Райса товаришують із початкової школи. Перша – енергійна, імпульсивна й не надто дисциплінована дівчина, яка живе фантазіями, постійно вплутується в халепу та ніяк не може визначитися зі своїм майбутнім. Друга – значно відповідальніша відмінниця, яка мріє стати науковицею й отримує можливість навчатися в престижному Каліфорнійському технологічному інституті. Власне, саме майбутній переїзд Райси до США й стає головним випробуванням для їхньої дружби.

Адже для Райси вступ до університету – це величезне досягнення й запорука успішного майбутнього, на чому наполягають її батьки. Натомість Джо сприймає від’їзд подруги майже як зраду, бо так само колись її рідний татко виїхав до США і, попри обіцянки, ніколи не повернувся по доньку, яку виховує бабуся. Звісно, Джо не хоче говорити про свої почуття, замінюючи відверті розмови жартами та спробами зробити останні спільні дні незабутніми. Під час однієї з таких пригод подруги знаходять артефакт, про який чули з дитинства. Він переносить їх на містичний острів Накалі, населений істотами з філіппінських міфів. Однак дуже швидко з’ясовується, що потрапити сюди значно простіше, ніж повернутися додому. Ба більше, ціною повернення можуть стати всі спогади про їхню дружбу.

«Забутий острів» (Forgotten Island)

Автори населили острів істотами з філіппінського фольклору. Тут є манананґґал – моторошна крилата істота, здатна відділяти верхню половину тіла й літати, духи дерев, карликові створіння дуенде, демонічне немовля тіянак тощо. Режисери не просто використовують екзотичну міфологію як декорацію. Усі ці створіння мають власні характери, звички й дивакувату поведінку. Частина з них виявляється значно приязнішою, ніж можна припустити на перший погляд. Інші ж, навпаки, за кумедним виглядом приховують небезпеку. І це добре доповнює одну з головних тем мультфільму – необхідність навчитися бачити унікальність кожного, не оцінюючи інших лише за зовнішністю чи першими враженнями. Ключовим супутником дівчат стає Цуц – пес-перевертень, озвучений Дейвом Франко, який регулярно втрапляє в безглузді ситуації й має відображати той самий дуалізм, яким сповнені острів і решта персонажів.

Узагалі, англомовний акторський склад мультфільму підібрали доволі цікаво. Джо озвучила американська співачка H.E.R. Попри молодий вік, вона вже має кілька премій «Ґреммі», а у 2021 році отримала «Оскар» за найкращу оригінальну пісню «Fight for You» до фільму «Юда і Чорний месія». Причому для H.E.R., яка має філіппінське коріння, участь у такому проєкті стала ще й можливістю звернутися до власної культурної спадщини. Райсу озвучила філіппінська акторка Ліза Соберано, а серед інших виконавців можна почути Менні Хасінто, Дженні Слейт, Доллі де Леон, Джо Коя, Ронні Чієнґа та легендарну філіппінську співачку й театральну акторку Леа Салонґу. Остання добре знайома шанувальникам Disney, адже свого часу виконала вокальні партії принцеси Жасмін в «Аладдіні» та Мулан в однойменному мультфільмі. У «Забутому острові» їй дісталася значно похмуріша роль манананґґал.

Проте головна перевага «Забутого острова» – навіть не колоритна міфологія чи хороший акторський ансамбль, а винахідлива анімація. DreamWorks продовжує експериментувати з візуальним стилем, який кілька років тому фактично перевернув уявлення про те, як може виглядати сучасний дорогий американський мультфільм. Переломним моментом стала «Людина-павук: Навколо всесвіту» 2018 року, творці якої відмовилися від звичної для Голлівуду гонитви за дедалі фотореалістичнішою тривимірною графікою. Коміксове штрихування, пласкі кольорові площини, контурні лінії, різна частота анімації персонажів і фону, ефекти друкарського растру та імітація намальованих від руки кадрів створюють відчуття ожилого коміксу.

«Забутий острів» (Forgotten Island)

Цей підхід виявився настільки вдалим, що його почали активно переймати інші студії. DreamWorks зробила власний великий крок у цьому напрямку саме в «Коті у чоботях 2: Останнє бажання», де Кроуфорд і Меркадо поєднали тривимірну анімацію з мальованими текстурами, навмисно нерівномірним рухом персонажів і стилізацією під книжкові ілюстрації. У «Забутому острові» режисери пішли ще далі. Вони поєднали основний візуальний стиль із різними анімаційними техніками, створивши справжній калейдоскоп. Основна тривимірна анімація тут постійно перемежовується з мальованими двовимірними вставками, стилізацією під манґу, графічними ефектами дев’яностих і навіть візуальними цитатами з класичних японських аніме. Залежно від того, який персонаж згадує певну подію, зображення може нагадувати Dragon Ball Z, Sailor Moon чи старі анімаційні адаптації відеоігор.

Причому для частини цих епізодів залучили філіппінську студію Snipple Animation із Маніли. Це особливо доречно, адже філіппінські художники десятиліттями брали участь у виробництві японських та американських анімаційних серіалів, хоча їхня робота рідко отримувала належне міжнародне визнання. До окремих анімаційних сцен також долучалася Sony Pictures Imageworks, студія, що стоїть за візуальними проривами анімаційної франшизи «Людина-павук».

Особливо вражає робота з кольором, світлом і рухом. Острів Накалі буквально вибухає неоновими відтінками рожевого, фіолетового, зеленого й блакитного, а кожна нова локація має власну стилістику. Деякі сцени нагадують психоделічні ілюстрації, інші – класичні мультфільми Disney. Разом із надзвичайно швидким монтажем та музикою дев’яностих усе це створює майже безперервний потік візуальних атракціонів. Подекуди така кількість ефектів може навіть втомлювати, проте не можна не оцінити кропітку працю аніматорів, які явно старалися втримати увагу аудиторії TikTok.

Та за всією цією фантастичною формою прихована доволі зріла історія про емоційний інтелект. Адже головний конфлікт мультфільму виникає через нездатність двох близьких людей відкрито поговорити про власні почуття. Джо боїться залишитися самотньою, але замість того щоб чесно сказати про це подрузі, починає ображатися й звинувачувати її в егоїзмі. Райса, у свою чергу, настільки захоплена боротьбою за успішне майбутнє, що не сприймає неамбітну подругу серйозно.

У цьому сенсі «Забутий острів» доволі вдало пояснює підліткам речі, які часом не можуть зрозуміти навіть дорослі. Близькість не означає, що інша людина повинна завжди залишатися поруч, мати ті самі інтереси й відмовлятися від власних мрій заради збереження стосунків. Навпаки, справжня дружба передбачає визнання унікальності кожного, готовність підтримувати чужий вибір і здатність відпускати, навіть коли дуже не хочеться цього робити.

Цікавою є й сама метафора втрачених спогадів. Адже дружба існує не лише завдяки спільним інтересам чи щоденному спілкуванню, а й завдяки накопиченому досвіду – жартам, пригодам, сваркам і примиренням, які з роками стають частиною нашої особистості. Втратити такі спогади означає не просто забути іншу людину, а фактично втратити частину самого себе.

Проте режисери не закликають за будь-яку ціну триматися за минуле. Навпаки, вони нагадують, що навіть найкращі стосунки змінюються, а іноді люди мусять розійтися, щоб продовжити власний розвиток. Дружба від цього не обов’язково стає менш цінною. Просто вона перестає бути єдиним центром життя, поступаючись місцем новому досвіду, знайомствам і відкриттям. І вибір дев’яностих як часу дії набуває додаткового значення. Адже для покоління, яке виросло без соціальних мереж, розлука з друзями справді могла означати тривалу втрату зв’язку. Не було можливості щодня переглядати чужі сторіз, миттєво надсилати повідомлення, щоб підтримувати постійну присутність у житті друзів.

Зрештою, DreamWorks створила цікавий підлітковий мультфільм, додавши до нього й дорослих жартів. Чого тільки вартий русал, одягнений лише в сітку, із живими морськими зірками замість сосків. «Забутий острів» пропонує не лише фантастичну пригоду з хорошим гумором, а й напрочуд дорослу розмову про дружбу, особисті кордони, прийняття та вміння жити далі. І хоча тут чимало епізодів і персонажів, які відверто нагадують інші відомі франшизи, як-от милі пундики, що виявляються злими істотами, це все одно дуже якісний мультфільм про справжню дружбу, що вимірюється не кількістю спільних фотографій, а здатністю радіти успіхам іншої людини, навіть коли вони ведуть її далеко від нас.

Дмитро Сидоренко

Найкращі мультфільми всіх часів

Підтримайте нашу редакцію:

Монобаза

Інші опції

Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:

Підтримайте Україну:

Джерело: Kinowar