Імунітет ціною правосуддя: як захист активістів позбавляє інших права на справедливий суд

Юрій Радзієвський, Партнер АО "Баррістерс", Голова комітету з інформаційної політики та взаємодії зі ЗМІ Національної асоціації адвокатів України

 

За останнє десятиріччя в Україні сформувався суспільний клас громадських активістів, належність до якого не вимагає ані освіти, ані досвіду, ані репутації. Здобувши безпрецедентний вплив на державу через медіа, уряд та парламент, вони пішли далі - тепер їхня мета стати над законом і юридично заблокувати можливість подання судових позовів проти себе.

Захист від «явно необґрунтованих позовів»    

У Верховній раді України зареєстровано законопроект № 16117 від 30.09.2026 «Про захист осіб, які здійснюють громадську участь, від явно необґрунтованих позовів або зловживань судовим процесом». Ініціатива нібито направлена на забезпечення захисту фізичних та юридичних осіб, які здійснюють громадську участь (в законопроекті - «громадські учасники»), від подання проти них явно необґрунтованих позовів, зловживань процесуальними правами та інших форм судового тиску.

Наскрізна ідея документа зводиться до штучного ускладнення доступу до суду у випадках, коли відповідачем є «громадський учасник». Цей законопроект пропонує багато сумнівних нововведень, серед яких варто виділити:

• Стягнення з активіста моральної (немайнової) шкоди стане можливим лише за умови встановлення умислу з його сторони. Це прямо суперечить визначенню вини в цивільному праві, яка складається з умислу або необережності (ч. 1 ст. 614 ЦК України). Більше того, активістам надається право не розкривати конфіденційні джерела інформації,  відмова від розкриття таких джерел не буде вважатися доказом недобросовісності або незаконності дій. В разі розповсюдження недостовірної інформації про позивача активісти просто будуть  відмовлятися від  розкриття конфіденційних джерел її отримання, що унеможливить притягнення їх до відповідальності за свої дії;
• Розмір моральної (немайнової) шкоди, завданої активістом, має визначатися «із дотриманням засад розумності і справедливості та не має вчиняти непропорційно стримуючого впливу на громадську участь і заохочувати пред’являння позовів  проти громадської участі». При чому самі активісти матимуть право на відшкодування матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, завданої «зловживанням судовим процесом проти громадської участі», без будь-яких обмежень;
• На будь-якій стадії справа проти активіста може бути закрита на підставі встановлення факту «зловживання позивачем судовим процесом проти громадської участі». Обов’язок доведення відсутності ознак зловживання судовим процесом проти громадської̈ участі покладається на позивача. В разі встановлення такого факту до позивача застосовується штраф від 10 до 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на даний момент від 33 280 до 49920 грн.);
• Різні громадські утворення на будь-якій стадії отримають право вступити у справу, надавати суду свої висновки по суті справи, оскаржувати судові рішення. Фактично громадським утворенням надається  можливість оскаржувати судові рішення необмежену кількість разів безвідносно до спливу процесуальних строків оскарження та тиснути на суд, штучно створюючи кількісну перевагу над позивачем і надаючи суду «висновки по суті справи»;
• Критично збільшується розмір судового збору за подання позову про стягнення моральної шкоди. Наприклад в разі, якщо ціна позову перевищуватиме 998400 гривень, розмір судового збору становитиме 10 відсотків ціни позову.  

Порушення принципу юридичної визначеності

Принцип юридичної визначеності, серед іншого, полягає в тому, що закони мають бути якісними і передбачуваними. Громадяни мають розуміти їх зміст та передбачати юридичні наслідки своєї поведінки. Ключовими недоліками законопроекту № 16117 є брак якості, порушення правил юридичної техніки і перенасичення оціночними термінами.

Залишається незрозумілим, кого саме захищає законопроект від зловживань судовим процесом. Визначення терміну «громадський учасник» є невдалим, розмитим і неоднозначним. Згідно документу громадським учасником є будь-яка особа, яка поширює суспільно необхідну інформацію та захищає загальновизнані права людини та основоположні свободи. Тобто, особа, яка хоча б один раз обговорювала в себе на кухні будь-яку суспільну інформацію, автоматично стає «громадським учасником» і претендує на захист, передбачений законопроектом № 16117. Очевидно, що це неправильно і так це не має працювати.

Зловживанням судовим процесом проти громадської участі законопроект визначає таке використання судових процесів, що не має на меті здійснення або захист законних прав та інтересів, а спрямоване на перешкоджання громадській участі. Серед ознак такого зловживання є використання позивачем владних повноважень, фінансової переваги, політичного чи суспільний впливу, або інший дисбаланс у становищі сторін. Як виміряти і підтвердити використання таких переваг на практиці, абсолютно неясно.

Ще одною ознакою зловживання судовим процесом, наприклад, є залякування, переслідування або погрози на адресу громадських учасників з боку позивачів. Відповідальність за такі дії передбачена окремими статтями Кримінального кодексу України. Залишається незрозумілими, який зв'язок вони мають із зловживанням процесуальними правами. 

Знищення права на справедливий суд

Право на справедливий суд — це фундаментальна гарантія, закріплена у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Доступом до суду має бути реальна можливість особи ініціювати розгляд справи без надмірних процедурних чи фінансових перешкод.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Таке право не може бути обмеженим, інакше  як в умовах воєнного або надзвичайного стану. Згідно ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

В практиці Європейського суду із захисту прав людини порушення права на справедливий суд, серед іншого, може виражається в блокуванні доступу до суду та руйнуванні рівності та змагальності сторін. При цьому під блокуванням доступу до суду розуміється встановлення штучних законодавчих заборон, надмірних зборів або процедурних перешкод, що унеможливлюють ініціювання позову (наприклад, заборона судитися з певною категорією осіб), а під руйнуванням рівності та змагальності сторін - надання одній із сторін необґрунтованих процесуальних привілеїв (наприклад, звільнення від обов'язку доказування, право приховувати докази чи джерела) та позбавлення іншої сторони можливості ефективно їм заперечувати.

Вся суть законопроекту № 16117 як раз і зводиться до того, щоб шляхом законодавчих обмежень заблокувати доступ до суду одним, і надати необґрунтовані процесуальні привілеї іншим. Законопроект відверто підриває таке основоположне право, як право на судовий захист, що є неприпустимим.

***

ЄС дійсно ухвалив Директиву  2024/1069 Європейського Парламенту та Ради від 11 квітня 2024 року про захист осіб, які беруть участь у громадській діяльності, від явно необґрунтованих позовів або зловживань у судових процесах. Імплементація цих норм в Україні є частиною євроінтеграції і неодмінно відбудеться. Проте, будь-які спроби місцевих активістів прописати закон радикально (унеможливити подання позовів проти них або запровадити безкарність) будуть неконституційними. Анти-SLAPP в Україні буде, але він має стати фільтром від зловживань, а не індульгенцією на безкарність для окремого класу.