Китай створив гігантську батарею на вуглекислому газі для зберігання енергії

У Китаї успішно інтегрували до загальної електромережі передову промислову станцію зі зберігання енергії, що використовує технологію стисненого вуглекислого газу. Масштабний об’єкт із показниками потужності 100 МВт та ємності 1000 МВт·год звели у повіті Мулей (Сіньцзян-Уйгурський автономний район). Головне призначення комплексу — згладжувати пікові навантаження та ефективніше акумулювати надлишкову енергію сонячних і вітрових електростанцій. Про це повідомляє pv-magazine.com.

Інноваційна установка функціонує за замкнутою схемою. Коли в мережі фіксується профіцит електрики, потужні компресори стискають вуглекислий газ. Супутнє тепло ретельно вловлюється та накопичується в окремих модулях, тоді як сам охолоджений газ переходить у рідкий стан. У моменти стрімкого зростання попиту рідкий $CO_2$ підігрівається за рахунок збереженої теплової енергії, перетворюється на газ, стрімко розширюється і крутить турбіну генератора.

Номінальна ємність системи на рівні 1 ГВт·год дозволяє станції безперервно віддавати в мережу 100 МВт потужності протягом приблизно десяти годин. Комплекс розкинувся на площі близько 565 тисяч квадратних метрів і містить п’ять газових резервуарів, майже півтори сотні ємностей для рідкого $CO_2$ та десятки теплових контурів. На відміну від класичних сховищ на базі стисненого повітря, ця розробка не прив’язана до специфічних підземних печер чи соляних шахт, що суттєво розширює географію її потенційного будівництва.

За попередніми розрахунками компанії China Huadian, після виходу на проєктну потужність об’єкт генеруватиме близько 200 млн кВт·год на рік. Очікується, що це дозволить щорічно економити до 50 тисяч тонн умовного палива та зменшувати викиди вуглекислого газу приблизно на 170 тисяч тонн. Водночас ці цифри базуються на інженерних прогнозах, а реальна довгострокова ефективність циклу зберігання ще має пройти перевірку часом.

Подібні інфраструктурні проєкти є ключовою ланкою у розв’язанні проблеми нестабільності «зеленої» генерації. Вони здатні надійно балансувати енергосистеми майбутнього, проте масове поширення таких технологій напряму залежатиме від капітальних витрат на обладнання, реальних показників ККД та стабільності роботи в умовах безперервної комерційної експлуатації.