Концепція "місто 15 хвилин" може стати інструментом вирішення актуальних проблем воєнного часу - думка

Містобудівна концепція 15-хвилинного міста може допомогти вирішити актуальні проблеми воєнного часу та має стати основою стратегій сталого розвитку мегаполісів, вважає декан факультету архітектури, будівництва та дизайну НУ "Київський авіаційний інститут" Григорій Мельничук.

"Зараз ми дорогою ціною відчуваємо цю вразливість централізованого міста. Концентрація робочих місць в центрі, теплопостачання всього лівого берега Києва від трьох великих ТЕЦ, лише три лінії метрополітену, коли навіть невеликий інцидент здатен породити транспортний колапс. Надмірна централізація зробила місто надто вразливим навіть у мирний час, не кажучи про великі військові загрози", - сказав він агентству "Інтерфакс-Україна".

При цьому, за словами Мельничука, українські міста не унікальні у помилці надмірної централізації: у ХХ столітті в час індустріального буму не лише СРСР, а й США, країни Західної Європи, вважали, що інфраструктура здатна не лише підкорити природу як фізичне середовище, а й перевинайти стійкість через централізацію та гігантоманію.

"Величезні заводи та ТЕЦ, хмарочоси, проспекти і мости мали символізувати: технологічний прогрес підкорив закони природи. Але це не так. Природа міста не лише в спеціалізації, а й у мережевій, розподіленій структурі – яка забезпечує стійкість. Централізація веде до ієрархії, де однак найвищі ланки надто вразливі через свою унікальність. Мережа не є однорідною, формуючи окремі центри, але вони теж формують мережі і можуть бути взаємозамінні – і підтримувати одне одного, допомагати відновитися у кризи. Спалити один великий склад просто – майже неможливо "вибити" всю розподілену мережу невеликих", - наводить приклад Мельничук.

Він акцентував увагу, що мережева ієрархічність або ж ієрархічна мережевість – інструмент виживання, який спрацював у 2022 році і далі допомагає протистояти сильнішому агресору, який покладається на жорстку централізацію.

"Малі міста та села для багатьох стали прихистком, а в перші дні агресії – осередками спротиву. Але великі міста і столичний мегаполіс є локомотивами економіки та інновацій – і вони також мають стати стійкішими", - каже він.

Ще кілька років тому ідея "міста 15 хвилин", коли максимум послуг можна отримати у пішій доступності чи з короткою поїздкою велосипедом чи громадським транспортом для багатьох виглядала забавкою ліваків-урбаністів. Але зараз це інструменти виживання і Київ має фокусуватись на розвитку самодостатніх гнучких структур у районах, які за населенням можна порівняти з обласними центрами, вважає Мельничук.

"З побутової точки зору громади Києва не існує. Є Троєщина, Нивки, Оболонь, Відрадний… Але і це – "міста в місті" за чисельністю населення, але не самодостатністю. Справжні громади, що забезпечують базову життєдіяльність, – мікрорайони, квартали, будинки, локальні спільноти. Низову згуртованість ми вже проявляли не раз у кризові моменти – і цю нашу силу врешті потрібно перетворити з "разових акцій" на нову міську структуру. Київ має стати мережею сильних низових та районних громад, аби разом, великою столичною громадою, тримати головну вежу Міста", - каже Мельничук.