Як за «бабусі» Австрії, так і за Другої Речі Посполитої станиславівська преса час від часу повідомляла про «цілителів», які обіцяли людям одужання від хвороб, але виявлялися звичайними пройдисвітами.
Проте виникає враження, що мешканці Станиславова та його околиць не робили жодних висновків із цих повідомлень, пише Західний кур’єр. Так, у березні 1929 року селянин Петро Білоус із Ланчина біля Надвірної став жертвою ошуканства з боку цигана. Білоус довший час хворів, і циган швидко визначив причину хвороби.
«В твоєму домі закопана біда, чоловіче, – сказав він ошелешеному господареві. – І закопали її жінки».
Село Ланчин. Фото, міжвоєнний період.
Циган пообіцяв його з тієї біди вирятувати, але не задарма. Селянин вручив рятівникові одну курочку, добрячий шмат шинки і три великі в’язки конюшини. Для обряду «викопування біди» циган казав поставити посеред хати купюру в сто злотих і на певний час залишити його у хаті на самоті. Він розібрав підлогу і через деякий час показав ґазді свою знахідку – згорток з кількома австрійськими монетами, скропленими засохлою кров’ю, і кавалок кістки.
«Ось твоя біда!» – вигукнув циган.
Після цього зауважив, що Білоус не мусить жалувати за сотнею злотих, адже біду він забрав, а отже, господар невдовзі повністю одужає. Тільки йому не можна розповідати про те, що сталося, протягом доби, бо біда знову повернеться. Але коли циган врешті пішов, селянин зрозумів, що став жертвою шахрая. Тому не став чекати добу, а звернувся до поліції. І саме вчасно, бо стражі порядку ще встигли затримати циганського «чарівника», заарештувати його і примусити віддати гроші. А наступного дня циганський табір уже мав залишити цю місцевість.
Поділитися