Луцький психолог розповів, чому визнав вину в незаконному утриманні людей під виглядом реабілітації

Ігор Гох

Часто за гучними вироками стоїть цікава та заплутана історія та може бути чимало причин, чому обвинувачений вчинив саме так. Після резонансної історії за участі луцького психолога Ігоря Гоха (у якій йдеться про визнання чоловіка винним в позбавленні волі людей) – на його фейсбук сторінці  – численні подяки від клієнтів і їх родичів. Адже після сумнозвісних подій Ігор Гох отримав відповідну вищу освіту та почав індивідуальні консультації залежних і їх рідних.

Журналісти сайту новин Луцька та Волині «Конкурент» поцікавилися у луцького психолога, чому ж він визнав себе винним у подіях, які трапились уже кілька років тому.

У вироку йдеться , що Ігор Гох у грудні 2016 року погодився на пропозицію вступити в організовану групу та спільно з іншими її учасниками вчиняти на території Волинської області кримінальні правопорушення пов`язані із незаконним позбавлення волі громадян. Йдеться про ГО «Волна», у якої був керівник і, згідно з вироком суду, дуже сумнівна та злочинна діяльність:

«Зокрема, планом передбачалось здійснення підготовки до вчинення злочинів, що виражалось у підшукуванні осіб, котрі зловживали алкогольними напоями та наркотичними засобами, а також переконання вказаних осіб та їх родичів в наданні останнім кваліфікованої медичної допомоги провідними спеціалістами, шляхом обману, а також застосовуючи силу, поселяти потерпілих у спеціально обране приміщення, під видом реабілітаційного центру, та отримувати від родичів щомісячну оплату за надання кваліфікованої реабілітації, яку насправді не надавати».

Як йдеться у судовому вироку, Ігор Гох брав активну участь у діяльності «реабілітаційного центру» та виконував вказівки керівника.

 

«...будучи активним членом вказаного злочинного угрупування, з метою отримання кримінальних прибутків, діючи відповідно до вказівок керівника та відведеної йому ролі здійснював подобові чергування у приміщенні будинку з метою контролю діяльності потерпілих, забезпечував умови, які унеможливлювали будь-яку втечу потерпілих з приміщення будівлі, де останніх незаконно утримували, підтримував зв`язок з родичами потерпілих привертаючи їх довіру до себе, прикриття злочинної діяльності членів організованої групи щодо реальних намірів діяльності групи, а саме повідомленням родичам потерпілих неправдивої інформації з приводу надання кваліфікованої реабілітаційної допомоги хворим на території Волинської області та необхідності додаткових оплат послуг по лікуванню, у безпосередньому вчиненні дій у складі організованої групи, що полягали незаконному позбавленні волі ряду осіб із застосуванням фізичної сили».

Крім незаконного утримання Ігорю Гоху інкримінували також катування (спільно з його ексколегами).

«...систематично застосовували до останнього катування, що виражалось в утриманні потерпілого в антисанітарних умовах, небезпечних для життя та здоров`я, застосування психологічного насильства у вигляді постійного приниження його особистості, ненадання кваліфікованої медичної допомоги, обмеження спілкування з рідними, позбавлення нормального сну та харчування, які викликали стрес, почуття жаху та неспокою, що зломило його фізичний та моральний опір».

Справу проти Ігоря Гоха розглядали аж до жовтня поточного року. Психолог свою провину визнав повністю – і Луцький міськрайонний суд присудив йому 1,5 роки іспитового терміну. Серед обставин, які пом'якшили покарання, суд врахував щире каяття та перерахування Ігорем Гохом 100 тисяч гривень на підтримку ЗСУ.

Як розповів лучанин нам, свого часу він сам примусово був пацієнтом «реабілітаційного центру».

«Я проходив саме примусове утримання на реабілітації, тобто мене доставили на центр без моєї згоди.
Сам центр фактично належав колишньому наркозалежному, що здійснював паралельно пасторську діяльність. Реабілітантів залучали як з пастви, так і з контактів з державними наркологіями, а також завдяки відкритій рекламі, – розповідає Ігор Гох. – Згодом я навіть ображався на близьких, що мене «здали», але факт лишається фактом – я відчув тверезість, за рік зрозумів, що бути тверезим – фізіологічно можливо для мене і вирішив лишитися в якості волонтера – через страх повернутися до вживання в середовищі, де я виріс».

Зі слів чоловіка, саме під час того як він був волонтером, до центру навідались правоохоронці.

«Таких як я було декілька змін, по суті, реабілітанти-волонтери. Саме на мою зміну прийшовся візит правоохоронних органів. Все як завжди – поступив дзвінок, що в цьому місці утримують людей. Мабуть, хтось із незадоволених своїм перебуванням сповістив органи. Можливо, це був дзвінок і від «конкурентів». Це все ж таки бізнес. За мене внесли заставу – частину батьки, частину керівництво центру. Звісно, вони хотіли вберегти свої дупи та справу, тож слідство велося довго. Аж поки учасники справи не почали вмирати разом з потерпілими, до речі. «Наркотик вміє чекати» – це твердження я спостерігав всі ці роки – аж поки не залишилося нас троє, – ділиться Ігор Гох. – Мені, як самому «перспективному», запропонували угоду та донат на ЗСУ». 

Чоловік каже: визнав свою провину 9-річної давнини, бо став співучасником процесу, який не можна назвати законним.

«Я навіть вдячний долі, що все відбувалося саме так – інакше я би не став тим, ким є зараз, – підсумовує Ігор Гох. – Зараз, пройшовши свій шлях, здобувши фахову освіту, пройшовши купу додаткових семінарів, тренінгів та конференцій, розумію, що є механізми, які можуть психологічно підготувати людину до прийняття рішення про становлення на шлях тверезості та її утримання. Зараз, звісно, я володію методами мотиваційного інтерв'ювання, кризового консультування, якісно супроводжую рідних, але у деяких випадках це неможливо без кола однодумців, тобто реаблітаційного центру відкритого типу. Це також моя частини роботи зараз – відвідування центрів – з метою мотивації узалежнених, їх супроводу до подальшої тверезості».

Ігор Гох підсумував – за його спостереженнями, близько 90% українських центрів реабілітації для узалежнених людей працюють напівлегально. Тож рідним залежних і самим пацієнтам потрібно бути вкрай пильними та обачними, звертаючись у такі заклади.