Львів попрощається із захисниками Ростиславом Рибієм та Дмитром Скригіним

3 листопада Львів проведе в останню дорогу двох своїх захисників — Ростислава Рибія та Дмитра Скригіна, які віддали життя, боронячи Україну від російської агресії.

Похоронна церемонія розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Орієнтовно о 11:30 відбудеться загальноміське прощання на площі Ринок. Поховають воїнів на Личаківському кладовищі, у полі почесних поховань №87 на вулиці Пасічній, пише ЛМР.

**Ростислав Рибій**

Ростислав Рибій народився 3 серпня 1992 року у Львові, де й прожив усе життя. Навчався у середній загальноосвітній школі №92, а пізніше здобув вищу освіту в Українській академії друкарства за спеціальністю «Менеджмент». Трудову діяльність присвятив економічній сфері, працюючи на приватних підприємствах.

Близькі згадують Ростислава як відкриту, доброзичливу людину, завжди готову підтримати інших. Він любив тварин, цікавився музикою — захоплювався репом і писав власні пісні. Активно займався спортом: баскетболом, легкою атлетикою та плаванням.

У 2023 році чоловік долучився до лав захисників України. Він боронив державу на Донецькому напрямку у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ ЗСУ. За мужність та вірність обов’язку Ростислав Рибій був нагороджений медаллю «За оборону України» від Президента України, відзнакою «За вірність присязі» та нагрудним знаком «Ветеран війни».

Загинув 27 жовтня 2026 року. У нього залишилися батьки, дві бабусі, хрещені батьки, друзі та рідні.

**Дмитро Скригін**

Дмитро Скригін народився 28 березня 1979 року у місті Суми. Навчання проходив у Сумському ліцеї №7 імені Максима Савченка та Сумській спеціалізованій школі №1 імені В. Стрельченка. Вищу освіту здобув в Українській державній льотній академії за фахом «Обслуговування повітряного руху», отримавши кваліфікацію спеціаліста.

Професійний шлях Дмитра був пов’язаний із авіацією — він працював диспетчером управління повітряним рухом у районному диспетчерському центрі Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, а згодом продовжив кар’єру на аналогічній посаді у Львові.

За словами рідних, Дмитро був надзвичайно працьовитою та цілеспрямованою людиною, для якої родина завжди стояла на першому місці. Він власноруч будував і облаштовував домівку, із задоволенням займався будівельними роботами та створенням затишку для своєї сім’ї.

У 2023 році Дмитро долучився до оборони України від російського вторгнення, захищаючи Дніпропетровський напрямок у складі бойового підрозділу. За свою службу він отримав медалі «За військову службу Україні» та «За оборону України».

Загинув 29 жовтня 2026 року. У нього залишилися дружина, дві доньки, батьки, брат та інші родичі.