Монолог свідомості, сумбур, русизми і розпач вірян: їмость Іванка Димид порадила священникам, як промовляти до парафіян

Думки церковних проповідників мають бути лаконічними, глибокими та заздалегідь підготовленими, а тривалість самої проповіді не повинна перевищувати 7–10 хвилин. Такими рекомендаціями поділилася у соцмережах їмость Іванка Димид і сформулювали практичний «лікбез» для духовенства, пише DailyLviv.com.

За її спостереженнями, надто довгі виступи без чіткої структури перетворюються на випробування для парафіян.

«Готуйте ваші проповіді ПЕРЕД Службою, а не в процесі. Ідеальна проповідь: 7 хв. Довга: 10 хв. Все решта це монолог свідомості, сумбур, втома і розпач вірян…» — зазначає авторка.

Щоб душпастирське слово досягало мети, Іванка Димид радить готувати виступ заздалегідь або спиратися на духовну спадщину:

«Не бійтеся написати 10 речень на папері і їх прочитати. Це ВСЕ. Парафіяни будуть вдячними. Якщо втомлені і голова не робе напередодні Служби — відкрийте добру книжку з крилатими висловами Отців Церкви і просто запишіть 1–2 думки. Більше думок не сприймаються».

Серед головних порад та зауважень, на які вона закликає звернути увагу, такі.

Мовна грамотність та чіткість: уникати русизму «давайте» та надмірних припущень.

«Не вживайте слова «давайте» в таких ситуаціях: давайте помолимось, давайте подумаємо... Це абсурд! В укрмові є чудова форма активного дієслова: ходімо! зробімо! подумаймо! навчімось! помолімось!» - наголосила Іванка Димид.

Уникання узагальнень та сумнівів

«Уникайте узагальнень: «ми всі прийшли сюди щоб…», «всі ви знаєте що…». Мене дуже дратує слово «може». Може Богородиця не знала?, може Ісус не хотів?... і квіточка: нам всім може здаватися що…», - зазначає Іванка Димид.

Якість молитовного співу: приділити особливу увагу пісням під час Причастя, відмовившись від богословськи незрілих текстів на користь класики або спільноти Тезе.

«Пісні в час Причастя — мій особливий біль і розпач… Простіше співати маніпулятивну заїжджену пісню невідомого автора... Так, наче Бог нас колись «лишає» і приходить лише тоді, коли «на колінах Тебе прошу»… Чудові пісні о. Івана Кипріяна чи інших церковних композиторів залишаються невідомими загалу, а там такі перлини! Можна просто співати пісні Taizé — вони короткі, мають глибоку думку і вся парафія може легко підхопити».

Наприкінці допису їмость підбадьорила проповідників, наголосивши на їхньому важливому покликанні: «Я вірю у вас, рибалок людських душ!»