Мукачівка вирощує більше 20 видів динь

На Закарпатті чимало людей ставляться до городу не просто як до місця, де можна виростити овочі на зиму. Для когось це спосіб відпочити, для когось – повернення до дитячих спогадів, а для інших город поступово перетворюється на справжнє поле для експериментів. Нові сорти, незвичні культури, насіння, привезене з різних країн.. усе це закарпатські господарі із задоволенням випробовують на власних грядках.

Саме так город став особливим захопленням для Ірини Лемак із Мукачева. На її невеликій ділянці щороку з’являється щось нове. Особливо жінку захопили дині. Сьогодні вона вирощує їх понад два десятки видів, серед яких є й незвичайні в’єтнамські бейбі. Невеликі за розміром, яскраві та солодкі, вони стали однією з улюблених родзинок її городу. Більше про своє хобі господиня розповіла «Карпатському об’єктиву».

Від звичайних грядок до колекції динь

Любов Ірини до землі почалася задовго до того, як на її городі з’явилися десятки різновидів динь. Ще в дитинстві вона звикла бачити поруч грядки, доглядати за рослинами й чекати того особливого моменту, коли з маленької насінини нарешті виростає справжній урожай.

«Я город любила завжди. Ще з дитинства звикла, що біля хати мають бути свої грядки. Морква, цибуля, буряк, помідори, огірки – усе це ми вирощували. Мені завжди було цікаво спостерігати, як рослина розвивається від маленької насінини до того, що вже можна зірвати й поставити на стіл», – розповідає ґаздиня «Карпатському об’єктиву».

Звичайні овочі й сьогодні займають своє місце на її ділянці. Але приблизно три роки тому жінка зрозуміла, що хоче спробувати щось цікавіше. Так у її городньому захопленні з’явилися дині. Спочатку це був просто експеримент. Хотілося перевірити, чи добре почуватиметься культура в умовах Закарпаття, який сорт краще визріває, скільки сонця йому потрібно та, найголовніше, яким буде смак плодів, вирощених власноруч. Експеримент швидко переріс у справжнє захоплення. Тепер Ірина вирощує понад 20 різновидів динь. Є серед них звичніші сорти, є дині каджарі, є кавуни, а особливе місце посідають маленькі в’єтнамські бейбі.

«Мені подобається пробувати різне. Коли бачиш новий сорт, одразу цікаво: а який він буде в наших умовах? Чи встигне достигнути? Який матиме аромат, наскільки буде солодким? Тому в мене щороку город трохи інший. Щось уже знаю і залишаю, а щось обов’язково хочеться випробувати», – каже господиня.

Водночас великим городом Ірина похвалитися не може. Ділянка скромних розмірів, тому кожен метр доводиться використовувати продумано. Тут уже не вийде посадити все, що сподобалося. Потрібно заздалегідь вирішити, де буде кожна культура, скільки місця вона займе і як розмістити рослини, щоб вони не заважали одна одній. Саме тому город для Ірини більше схожий на невелику лабораторію. Замість колб і пробірок – грядки, насіння, розсада та лійка з водою. А результат експерименту можна не лише побачити, але й скуштувати.

«Коли ділянка маленька, дуже думаєш, що саме садити. Не можеш просто взяти й засіяти все одним сортом. Хочеться спробувати багато, тому доводиться планувати. Для мене це навіть цікаво. Я вже приблизно знаю, де що посаджу, а потім усе одно можу щось поміняти, бо побачила новий сорт і захотіла його перевірити», – усміхається закарпатка.

Найбільше задоволення, зізнається жінка, приносить не сам процес посадки, а момент збору врожаю. Адже саме тоді стає зрозуміло, чи вдалося задумане. Особливо приємно, коли серед зеленого листя раптом знаходиш стиглий плід, який ще кілька місяців тому був лише маленькою насіниною.

Допомагають діти

У городній справі Ірина не залишається зовсім сама. Чоловік до її захоплення ставиться спокійно, але активно допомагати не має часу – у нього власна робота. А от дві доньки охоче долучаються до городніх справ.

«Чоловік у мене більше зайнятий своєю автомайстернею. А от доньки допомагають. Вони теж люблять землю, їм цікаво. Можуть щось посадити, прополоти, допомогти зі збором. Так що це вже трохи наше сімейне захоплення», – наголошує господиня.

І хоча догляд за динями потребує часу, жінку це не обтяжує. Навпаки, робота на городі для неї стала своєрідною паузою від повсякденних справ. Особливо цікаво спостерігати за тими рослинами, які раніше бачила лише на фотографіях. Серед усієї своєї динної колекції Ірина Лемак особливо виділяє в’єтнамські бейбі. Їхня головна особливість помітна одразу: ці плоди невеликі, тому їх зручно вирощувати навіть там, де немає великої ділянки. Для господині, яка має обмежену площу городу, це важливий плюс.

«Рослини утворюють довгі пагони, тому їм потрібно передбачити достатньо простору. За бажанням їх можна вирощувати й на опорі, підв’язуючи пагони та стежачи, щоб плоди мали надійну підтримку. На відкритому ґрунті жінка уважно стежить за поливом, сонцем і станом рослин, – стверджує ґаздиня. – «Бейбі мені подобаються саме тим, що вони невеликі. Взяв одну, розрізав – і можна одразу з’їсти. Для сім’ї це дуже зручно».

Попри скромні розміри, маленькі дині не поступаються більшим сортам за ароматом. Стиглий плід має приємний солодкий смак і соковиту м’якоть.

«Коли розрізаєш стиглу диню, вона дуже ароматна. Звичайно, багато залежить від того, як вирощувати, скільки сонця отримала рослина і чи встиг плід нормально достигнути. Але коли все вийшло, смак зовсім інший, ніж у магазинної дині. Ти знаєш, що виростила її сама», – каже жінка.

Для гарного врожаю, пояснює Ірина, диням передусім потрібні тепло і сонце. Холодне літо або різкі перепади температури можуть позначитися на розвитку рослин. Тому господиня не поспішає висаджувати теплолюбні культури у відкритий ґрунт, поки погода не стане стабільною. Важливе значення має й ґрунт. Дині не люблять постійного застою води, тому ділянка має бути добре дренованою. Поливати рослини потрібно регулярно, особливо під час активного росту та формування плодів, але без перетворення грядки на болото.

«Я завжди дивлюся на землю і на саму рослину. Не можна просто сказати: сьогодні треба полити, бо так написано. Якщо спека – одна ситуація, якщо дощі – зовсім інша. Диня любить воду, але зайва волога їй теж не потрібна, – пояснює господиня. – Ще одна важлива складова – підживлення. Адже рослині потрібно не лише наростити зелену масу, але й сформувати плоди».

Є у вирощуванні динь і ще один приємний момент – можливість експериментувати не тільки на грядці, але й на кухні. В’єтнамські бейбі можна їсти просто свіжими, охолодивши плід перед подачею. Невеликі дині зручно нарізати порційно, додавати до фруктових тарілок або легких літніх салатів. Їх можна використовувати для смузі, домашніх десертів, а з дуже стиглих плодів готувати ароматне пюре.

«Я найбільше люблю просто розрізати диню і їсти її свіжою. Коли вона солодка й ароматна, навіщо щось вигадувати?», – стверджує мукачівка.

Марина АЛДОН