Найменший пацієнт лікарні, якому виконали трансплантацію: семимісячному хлопчику з Івано-Франківщини пересадили печінку у Львові

Донором став його тато. Операція тривала близько 12 годин, до неї залучили фахівців з Інституту Шалімова.

Семимісячний Давид Матрофайло з Голиня на Івано-Франківщини став найменшим пацієнтом в історії Дитячої лікарні Святого Миколая у Львові, якому виконали трансплантацію, пише Західний кур’єр з посиланням на лікарню. Частину печінки хлопчику пересадили від батька Романа. Операція тривала близько 12 годин, до неї долучилися фахівці з Інституту Шалімова в Києві.

Проблеми зі здоров’ям у дитини почалися у віці трьох місяців: батьки звернулися до педіатра через невелику жовтяницю. Місцеві й обласні лікарі запідозрили щось серйозніше й скерували родину до Львова. Там встановили діагноз біліарна атрезія. Це вроджене прогресуюче захворювання, за якого жовч не відтікає з печінки в кишківник. Врятувати дитину може лише трансплантація, без неї малюки зазвичай не доживають і до півтора року.

Донором міг стати батько, адже ідеально підходив. Але хлопчик був надто малим і мав набрати вагу, орієнтовно 10 кілограмів. Це при біліарній атрезії вкрай важко, пояснив дитячий трансплантолог лікарні Дмитро Грицак. Малюкам ставлять зонд, бо їм потрібно їсти більше, ніж вони можуть, а через цироз печінка перестає виробляти білок, тому лікарі намагалися дати якомога більше нутрієнтів. Розвинулися типові ускладнення цирозу: асцит, високий білірубін і портальна гіпертензія.

Понад три місяці боротьби за кожен грам бажаного результату не дали. Перед операцією Давид важив 9,5 кілограма, але чистої ваги було лише 6,2, решта припадала на набряки та накопичення рідини. Діаметр печінкової артерії ледь сягав двох міліметрів, що ще більше ускладнювало втручання. Далі чекати було неможливо.

Для цієї родинної трансплантації об’єднали зусилля фахівці трьох закладів: Дитячої лікарні Святого Миколая, Центру трансплантології Львова та Національного наукового центру хірургії та трансплантології імені Шалімова. Хірурги, анестезіологи й операційні медсестри пробули на ногах близько 12 годин. Донорський орган запрацював просто на операційному столі та прижився.

Нині Давидові вісім місяців. Жовтуватість шкіри й склер поступово минає, малюк став активнішим, добре їсть і дарує усмішки лікарям під час планових оглядів.

«Ми довірилися лікарям. Ми вірили, що все буде добре, і ніяк інакше, що дитина має жити», — розповідають батьки хлопчика.