Нарешті рошифровано таємничі написи на каменях Золочівського замку, які були оповиті легендами і містифікаціями

Десятиліттями два таємничі камені з незакінченими написами на подвір’ї Золочівського замку були оповиті легендами та містифікаціями. Через викарбувані поодинокі літери, після яких ішли довгі ряди крапок, конспірологи та екскурсоводи часто пов’язували їх із таємним шифром Ордену тамплієрів. Однак завдяки співпраці дослідників та штучного інтелекту загадку одного з каменів нарешті вдалося повністю розгадати.

Про це повідомили у Львівській національній галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького, пише DailyLviv.com.

Як з’ясувалося, напис не має стосунку до середньовічних лицарів, а є пам’яткою XIX століття, присвяченою втраті дитини.

Таємницю розкрив польський дослідник Артур Ратинський (Artur Ratyński), який використав для аналізу тексту ШІ-асистента Claude від компанії Anthropic.

«Напис — це не шифр, а скорочення: вирізьблено перші літери послідовних слів, а кожну пропущену літеру замінено крапкою. Текст — це фрагмент "Трену XII" Яна Кохановського, польською мовою», — зазначив у своєму листі до керівництва музею Артур Ратинський.

Дослідник пояснив, що алгоритм штучного інтелекту проаналізував фотографії каменя, зіставив кількість крапок і перші літери з базою даних польських класичних текстів у «Вікіджерелах» та знайшов точний збіг. Текстом виявилися розпачливі рядки польського поета Відродження Яна Кохановського, написані на смерть його малолітньої доньки:

Оригінал:

Kłosie mój jedyny,

Jeszcześ mi się był nie stał, a ja twej godziny

Nie czekając, znowu cię w smutną ziemię sieję:

Ale pospołu z tobą grzebię i nadzieję...

Переклад українською:

Колосе мій єдиний,

ти ще не встиг мені достигнути, а я, твоєї години

не чекаючи, знову сію тебе в сумну землю;

та разом із тобою ховаю й надію.

Розшифрування ускладнювалося використанням давнього готичного шрифту — зокрема, літеру «c» легко було сплутати з «r», а застарілу форму літери «s» («ſ») — з іншими символами. Втім, усі 28 слів та кількість крапок після них ідеально збігалися з текстом Кохановського.

Розгадка першого каменя пролила світло і на призначення всієї пам'ятки.

«"Трен XII" — це плач батька після смерті дитини. Тому я вважаю, що камінь є пам'яткою про померлу дитину, яку поставив хтось із батьків, імовірно в XIX столітті. З цим узгоджувався б і другий камінь — з вінком із квітів та терновим вінком», — підсумував Артур Ратинський.

Обидва камені свого часу були привезені до Золочева із села Новосілки. Наразі науковці схиляються до думки, що це кенотаф (символічна могила) або реальний надгробок, встановлений місцевими дідичами XIX століття.

Другий камінь, на якому викарбувано два переплетені вінки — терновий (символ мучеництва й смерті) та квітучий (символ життя й радості) — досі чекає на повне прочитання. Оскільки напис на ньому значно коротший, науковці припускають, що там висічено ім'я померлої дитини або слова останнього прощання. Дослідники планують опрацювати метричні книги та архівні дані колишніх власників Новосілок, щоб остаточно встановити ім’я родини, яка залишила цей розчулювальний спогад у камені.