ОЛЕГ НІВʼЄВСЬКИЙ: Євроінтеграція і перехідний період для аграріїв: більше часу, але якою ціною?

Наші аграрії постійно наголошують на необхідності перехідного періоду при вступі до ЄС. Ось тут УКАБ, ВАР та інші об’єднання стверджують, що потрібен 10-ти річний перехідний період. Логіка на перший погляд зрозуміла: відповідність європейським вимогам до виробництва, збуту, безпечності харчових продуктів, фітосанітарії та довкілля потребує додаткових інвестицій і часу.

Але мені здається, що в цій дискусії потрібно зважувати і за, і проти.

Перше, це те, що за існуючими даними додаткові витрати для аграріїв становитимуть приблизно додаткових 10% їх теперішніх виробничих витрат – менше в рослинництві і трішки більше в тваринництві. В принципі не такі вже і великі інвестиції. Перехідний період дає можливість відкласти або розмазати ці витрати на адаптацію в часі. Проте це може також відкласти частину вигод від інтеграції до єдиного ринку ЄС із під 450 млн споживачами, великого ринку для українського агропродовольчого сектору.

І тут важливо пам’ятати: чим довший перехідний період – тим довший час обмеженого доступу до спільного ринку ЄС. Якщо сектор отримує відтермінування запровадження стандартів ЄС, необхідних для продажу його продукції в ЄС, це означатиме й обмеження її обігу на ринку ЄС на цей час. Тобто більше часу на адаптацію може мати цілком конкретну ціну у вигляді втрачених продажів і доходів. Нові члени ЄС це проходили і про це потрібно пам’ятати.

Я думаю, що ніякого перехідного періоду нам не потрібно, а потрібно більше працювати над вибором меню інструментів передвступної допомоги від ЄС, а головне – над створенням сприятливого бізнес клімату всередині країни (навіть за таких складних умов як у нас) і над адекватним меню власних програм підтримки.

UA-82.5