Опіка над хворими батьками і військова служба: Верховний Суд уточнив важливий підхід

Проходження військової служби не позбавляє людину можливості бути призначеною опікуном недієздатного родича. Водночас таке призначення не відбувається автоматично: суд оцінює стан людини, яка потребує опіки, кандидатуру майбутнього опікуна, сімейні обставини та наявність інших осіб, які реально можуть забезпечувати догляд.

На це звертає увагу Адвокатське бюро «Романа Сацика», яке супроводжує справи щодо визнання осіб недієздатними, встановлення опіки та захисту прав сімей, у яких тяжкохворі родичі потребують постійної допомоги.

Проблема особливо гостро постає перед родинами військовослужбовців. Людина може виконувати військовий обов’язок, тоді як удома батько або мати через тяжкий стан здоров’я вже не здатні самостійно забезпечувати свої основні потреби, вирішувати питання лікування, соціального захисту чи представляти власні інтереси перед державними органами.

Один із таких випадків став предметом роботи адвокатів бюро. У родині двоє синів проходили військову службу. Їхній батько через тяжкий психічний та фізичний стан потребував постійного стороннього догляду, який багато років забезпечувала дружина. Після серйозного погіршення її власного здоров’я та складного лікування вона також стала потребувати постійної допомоги.

У результаті родина опинилася у ситуації, коли тяжкохворим батькам був необхідний близький, який міг би не лише забезпечувати повсякденний догляд, а й законно представляти інтереси батька.

Чому просто доглядати родича недостатньо

Українське законодавство розділяє фактичний догляд за людиною та юридичне представництво її інтересів.

Згідно зі статтею 39 Цивільного кодексу України, фізичну особу може бути визнано недієздатною судом, якщо через хронічний, стійкий психічний розлад вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними. Сам діагноз, інвалідність або похилий вік автоматично не роблять людину недієздатною.

Після визнання особи недієздатною суд встановлює над нею опіку та призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Закон також передбачає, що під час вибору опікуна перевага може надаватися особам, які перебувають із підопічним у сімейних або родинних відносинах, але обов’язково враховується їхня реальна можливість виконувати обов’язки опікуна.

Чи може опікуном бути військовослужбовець

Це питання тривалий час спричиняло складнощі на практиці, оскільки сам факт перебування кандидата на військовій службі іноді сприймався як обставина, що унеможливлює виконання ним функцій опікуна.

22 червня 2026 року Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №305/1557/24 сформулювала важливий правовий висновок: сам факт проходження військової служби за мобілізацією не є автоматичною та безумовною перешкодою для призначення людини опікуном недієздатної особи.

Водночас Верховний Суд наголосив на іншому принциповому моменті. У кожній конкретній справі потрібно встановити, чи є інші особи, які можуть реально виконувати функції опікуна, а також оцінити здатність і наміри самого кандидата забезпечувати права та інтереси підопічного.

Тому родинний зв’язок або статус військовослужбовця самі по собі не визначають результат справи.

Опіка не означає автоматичного звільнення з військової служби

Цей аспект особливо важливий для сімей, які шукають правове рішення через необхідність постійного догляду за батьками.

Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» під час дії воєнного стану передбачає серед сімейних обставин для звільнення з військової служби необхідність здійснення опіки над особою, яку суд визнав недієздатною, за умови, що таку опіку не здійснюють інші особи.

Отже, рішення суду про встановлення опіки може мати значення для подальшої реалізації прав військовослужбовця, однак кожна ситуація потребує окремої перевірки документів, сімейних обставин та законних підстав.

«У таких справах важливо не починати з питання, як отримати певний статус або звільнення зі служби. Першочергове питання — хто реально захистить інтереси людини, яка через стан здоров’я вже не може самостійно приймати юридично значимі рішення. Якщо іншого близького, здатного забезпечити опіку, фактично немає, військова служба кандидата сама по собі не повинна бути автоматичною причиною для відмови. Але сім’ї потрібно належно підтвердити всі обставини і пройти встановлену законом процедуру», — пояснює адвокат АБ «Романа Сацика» Ярослав Хлівний.

Що потрібно для встановлення опіки

Процедура може включати збір медичних та інших доказів, підготовку заяви до суду про визнання людини недієздатною, проведення судово-психіатричної експертизи, взаємодію з органом опіки та піклування, перевірку кандидатури потенційного опікуна та розгляд справи судом.

Самої медичної довідки або встановленої інвалідності недостатньо. Ключовим є встановлення того, чи здатна людина через хронічний та стійкий психічний розлад усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Так само необхідно завчасно оцінити сімейну ситуацію: хто ще з близьких родичів є у людини, чи можуть вони здійснювати опіку, хто фактично забезпечує догляд і чому саме запропонований кандидат здатний діяти в інтересах підопічного.

Для сімей військовослужбовців особливо важливо спочатку оцінити юридичну ситуацію комплексно, оскільки встановлення опіки, відстрочка від мобілізації та звільнення з уже розпочатої військової служби є різними правовими процедурами й мають різні підстави.

Довідка про компанію

Адвокатське бюро «Романа Сацика» надає юридичну допомогу фізичним і юридичним особам у цивільних, адміністративних, господарських та інших категоріях справ. Серед напрямів практики бюро — визнання особи недієздатною, встановлення опіки та питання постійного догляду.

Адвокат Ярослав Хлівний працює у складі АБ «Романа Сацика» та здійснює юридичну практику з 2017 року.