Оптична ілюзія викрила головний недолік сучасного штучного інтелекту
Наші очі не завжди точно визначають розташування об'єктів у просторі, і це може бути не просто дефектом зору, а важливою особливістю біологічних систем. Нове дослідження науковців Йоркського університету, опубліковане на основі експериментів з оптичними ілюзіями, порушує фундаментальне питання: якщо штучний інтелект має бачити світ подібним до людського чином, чи повинен він припускатися тих самих систематичних перцептивних «помилок»?
Ідеться про добре відомий ефект післядії руху (motion aftereffect). Наприклад, якщо тривалий час дивитися на об'єкт, що рухається в одному напрямку, а потім перевести погляд на нерухомий предмет, він здаватиметься трохи зміщеним у протилежний бік. Зображення на сітківці залишається нерухомим, однак сприйняття його позиції змінюється.
Сучасні системи комп'ютерного зору здатні з високою точністю визначати координати об'єктів, але вони не враховують того, як попередній зоровий досвід трансформує сприйняття.
Під час експериментів дослідники порівняли поведінку штучних нейромереж із зоровою корою приматів та сприйняттям людини. Результати показали: люди чітко фіксували ілюзію, а нейронні репресії позиції у зоровій корі приматів (нижньоскроневій корі, IT) змінювалися відповідно до зорового фантома. Натомість протестовані моделі AI виявилися «імунними» до ілюзії - їхні алгоритми спиралися виключно на фізичні пікселі зображення, ігноруючи фактор зорової адаптації.
«Сучасний штучний інтелект вражає, але він усе ще не бачить світ так, як ми. Це дослідження демонструє потенціал NeuroAI - напряму, що об'єднує нейронауку та штучний інтелект. Викриваючи обчислення, які використовує біологічний зір і яких досі бракує AI, ми отримаємо основу для створення досконаліших антропоморфних систем», - зазначає старший автор дослідження, доцент Йоркського університету Кохітідж Кар (Kohitij Kar).
Перша авторка роботи, аспірантка Єлизавета Якубовська (Elizaveta Yakubovskaya), підкреслює, що використання адаптації до руху дозволило чітко розділити реальні піксельні координати та їхнє суб'єктивне сприйняття мозком. Це відкриття не лише поглиблює розуміння ролі нижньоскроневої кори у кодуванні просторової інформації, а й створює новий бенчмарк для оцінки динамічних моделей комп'ютерного зору.
Науковці наголошують: якщо мета розробників - створити AI, який ефективно співпрацюватиме з людьми та розумітиме довкілля у сумісний із нами спосіб, недостатньо орієнтуватися лише на математичну точність відповідей.
Вивчення механізмів людського сприйняття та їх інтеграція в алгоритми машинного навчання є ключовим кроком до створення нейромереж наступного покоління.
Джерело: KO
Поділитися