Пішов із життя багаторічний редактор «Сарненських новин» Георгій Александрович

У неділю, 4 жовтня 2026 року, пішов із життя Георгій Борисович Александрович – журналіст, багаторічний редактор «Сарненських новин», краєзнавець, громадський діяч і почесний громадянин Сарн. Значну частину свого життя він присвятив журналістиці, громадським справам і збереженню історії міста.

Ще зовсім недавно, 8 травня, колеги та численні друзі вітали Георгія Борисовича з 80-річчям. Знали про його проблеми зі здоров’ям, бажали сил і одужання, сподівалися, що хворобу вдасться подолати. На жаль, 4 жовтня його не стало.

Понад пів століття з журналістикою

Членом Національної спілки журналістів України Георгій Александрович став ще у 1978 році. Багато років залишався членом секретаріату Рівненської обласної організації НСЖУ.

У 1989–2002 роках він очолював редакцію газети «Сарненські новини». Це був непростий період великих змін – останні роки Радянського Союзу, проголошення незалежності України, складні для друкованої преси 1990-ті. Разом із країною змінювалася і місцева журналістика.

Та й після завершення роботи головним редактором Георгій Борисович не відійшов від професійного середовища. Він очолював Сарненську асоціацію професійних і вільних журналістів та фотожурналістів, громадську організацію «Наше місто», залишався активним учасником життя журналістської спільноти.

Для нього журналістика була не лише щоденною роботою з інформацією. Георгій Александрович беріг і пам’ять про тих, хто в різні роки творив місцеву пресу. У публікаціях «Сарненських новин» згадувалося, що він знав місця поховань багатьох журналістів, поліграфістів, технічних працівників та дописувачів районної газети і долучався до вшанування їхньої пам’яті.

Збирав і захищав історію Сарн

Іншою важливою частиною його життя стало краєзнавство. У 2020 році Георгію Александровичу присвоїли звання «Почесний громадянин міста Сарни». У рішенні міської ради його назвали краєзнавцем і дослідником історії міста та відзначили внесок у громадське життя, збереження історичної пам’яті, просвітницьку й виховну діяльність.

До нього зверталися, коли потрібно було відновити історію старих будинків чи розповісти про маловідомі сторінки минулого Сарн. Зокрема, Георгій Борисович ділився своїми краєзнавчими дослідженнями про відомий у місті трикутний «будинок-стіну». Він не лише збирав історичні відомості, а й намагався зберегти те, що ще залишалося.

У 2021 році Георгій Александрович подав електронну петицію щодо збереження історичної забудови Сарн. Серед його пропозицій були паспортизація старих будівель, розробка програми їх збереження та реставрації, а також запровадження єдиного дизайн-коду міста. За цими ініціативами стояло просте бажання – не дати Сарнам втратити своє історичне обличчя.

Допомагав зберігати написане

Була в його житті й видавнича справа. У сарненському видавництві «СловоСвіт» виходили роботи місцевих авторів. Зокрема, у 2015 році тут надрукували літературний альманах «Пролісок-2», до якого увійшли твори десятків літераторів, пов’язаних із Сарненщиною.

Для Георгія Александровича було важливо дати можливість заявити про себе і відомим авторам, і тим, хто лише починав писати. Водночас через такі видання він прагнув зберігати пам’ять про талановитих земляків, яких уже не було серед живих.

Ця риса простежувалася в багатьох його справах. Він збирав історії людей, пам’ятав попередників, повертав із забуття імена, нагадував про старі будинки, які могли зникнути, підтримував тих, хто писав і творив.

Навіть у поважному віці Георгій Борисович залишався у вирі життя Сарн – цікавився громадськими справами, приходив на презентації, зустрічі, журналістські заходи, висловлював свої думки й пропозиції. Після нього залишилися газетні сторінки, видані книжки, краєзнавчі розвідки, громадські ініціативи і пам’ять багатьох людей.

Для журналістської спільноти Рівненщини це велика втрата. Для Сарн – прощання з людиною, яка десятиліттями писала історію свого міста і водночас намагалася зберегти її для наступних поколінь.

Редакція «7 днів» висловлює щирі співчуття рідним і близьким Георгія Борисовича Александровича, його друзям, колегам та всім, хто його знав і шанував. Світла пам’ять.