Київ
$ 45.54USD
€ 50.95EUR
UARU
$ 45.54USD
€ 50.95EUR
ГоловнеПолітикаЕкономікаСуспільствоПодіїСвітРегіониТехнологіїНаукаАвтоСпортЗдоров’яШоу-бізнесІнвестиціїІнше
Київ
Шоу-бізнес

Помста людини-пластиліна. Рецензія на фільм «Глиноликий»

Kinowar
Помста людини-пластиліна. Рецензія на фільм «Глиноликий»

Це моя помста у твоїх жилах

Для актора, який пройшов шлях від вуличного хлопця з бідних кварталів Ґотема до номінанта на «Оскар», немає нічого важливішого, ніж красиве обличчя. У цьому бізнесі головне – зовнішність: втратиш її – і зникнуть кар’єра, гроші, друзі й партнери. Саме з цього починається «Глиноликий» (Clayface) режисера Джеймса Воткінса – доволі несподіваний для сучасного супергеройського кіно боді-горор про людину, яка отримала майже необмежену здатність змінювати зовнішність, але натомість поступово втрачає себе.

«Глиноликий» (Clayface)

Персонаж Глиноликого з’явився у коміксах DC ще у 1940 році. Щоправда, тоді під цим ім’ям ховався Бейзіл Карло – актор фільмів жахів, який почав убивати людей після того, як дізнався, що його найвідомішу стрічку збираються перезняти без його участі. Пізніше комікси представили Метта Гейґена, колишнього мисливця за скарбами, який отримав здатність змінювати форму тіла після контакту з дивовижною речовиною. З роками виникали різні версії персонажа, а найвідомішим його втіленням для багатьох глядачів став мультсеріал «Бетмен» початку дев’яностих, у якому трагічна історія актора, залежного від експериментального препарату, зробила Глиноликого одним із найпам’ятніших ворогів Темного лицаря.

Саме ця анімаційна версія свого часу настільки вразила Майка Фленеґана, що режисер фільму «Доктор Сон» та серіалу «Привиди будинку на пагорбі» захотів зняти окремий фільм жахів про цього персонажа. Ще у 2021 році він публічно говорив про бажання екранізувати історію Глиноликого, проте тодішнє керівництво DC особливого ентузіазму не виявило. Ситуація змінилася після приходу Джеймса Ґанна й Пітера Сафрана, які почали перебудовувати кіновсесвіт компанії. Фленеґан запропонував їм сценарій, ідея сподобалася продюсерам, і наприкінці 2024 року проєкт отримав зелене світло.

«Глиноликий» (Clayface)

Утім, самому Фленеґану зайняти режисерське крісло завадив щільний графік інших проєктів. Тому постановку довірили Джеймсу Воткінсу, який уже довів свою здатність створювати напружені трилери у «Райському озері» та «Не говори зі злом». Сценарій Фленеґана допрацював Хоссейн Аміні, відомий насамперед за «Драйвом» Ніколаса Віндінґа Рефна. Знімали фільм переважно у Великій Британії, використовуючи Ліверпуль для відтворення вулиць Ґотема, а загальний бюджет постановки оцінюється у 30-40 млн доларів – доволі скромні гроші за мірками сучасного супергеройського кіно. І такий безризиковий підхід, напевне, дозволить фільму окупитися, бо вже на старті йому прогнозують збори на рівні виробничого бюджету.

«Глиноликий» – це третій повнометражний фільм нового кіновсесвіту DCU після «Супермена» та «Супердівчини». До того ж Глиноликий уже встиг з’явитися в анімаційному серіалі «Монстри Коммандос», який теж належить до DCU. Однак нова стрічка цілком самостійна й не намагається перетворити історію походження суперлиходія на повнометражну рекламу майбутніх кросоверів.

Усю увагу автори приділяють Метту Гейґену у виконанні Тома Ріса Гарріса (серіал «Підозра»). Його персонаж – молодий, красивий, талановитий і нарешті може дозволити собі життя, про яке раніше лише мріяв. Утім, насолоджуватися успіхом доводиться недовго. Після випадкового сексу з дівчиною, яка виявляється коханкою місцевого мафіозі Маркоса Сабо (Девід Денсік), Метт отримує жорстоке покарання. Розлючений кримінальний авторитет буквально шматує його обличчя бритвою.

«Глиноликий» (Clayface)

Воткінс доволі прямолінійно демонструє справжню жорстокість індустрії розваг. Щойно Метт втрачає обличчя, він фактично втрачає все. Усі попередні заслуги, роки важкої праці й навіть номінація на найпрестижнішу кінопремію раптом нічого не варті. Ба більше, корумповані правоохоронці Ґотема не здатні навіть покарати злочинця, який понівечив актора.

Доля приводить Метта до докторки Кейтлін Корр (Наомі Акі), яка розробляє експериментальну технологію регенерації людських тканин за допомогою наноклітин. Її дослідження мають допомогти людям із дегенеративними захворюваннями, проте до повноцінного медичного застосування ще дуже далеко. Для Метта ж випробування неперевіреного препарату стає останнім шансом не захлинутися відчаєм.

Наомі Акі

Наслідки перевершують усі очікування. Метт отримує здатність відновлювати пошкоджені тканини зі швидкістю, якій позаздрив би Росомаха. Його тіло буквально відновлюється після травм, а краплі крові повертаються в рану. Щось подібне ми бачили у «Бладшоті» з Віном Дизелем. Однак регенерація виявляється лише початком. Наноклітини поступово перебудовують увесь організм, роблячи його пластичним, наче пластилін, і здатним набувати найрізноманітніших форм.

Боді-горор у фільмі настільки винахідливий і місцями огидний, що його оцінив би Девід Кроненберг. Спершу нам пропонують пошрамоване обличчя, розбирання носа аж до хряща, показане крупним планом, тощо. А далі тіло Метта постійно втрачає звичні обриси, шкіра розтягується, під нею буквально струмують наноклітини, кістки й м’язи перебудовуються, що дозволяє використати у фільмі чимало горорних прийомів, заснованих на неприродних рухах тіла. Особливо моторошно виглядають сцени, у яких плоть буквально тане, як віск від вогню. При цьому режисер вдало поєднує комп’ютерну графіку з практичними ефектами, гримом і механічними конструкціями. Завдяки цьому трансформація відчувається фізично, а не нагадує дешевий цифровий атракціон.

«Глиноликий» (Clayface)

Том Ріс Гарріс виявився ідеальним вибором для цієї ролі. Завдяки виразному обличчю він однаково переконливий і в образі голлівудського красеня, і в моменти фізичного спотворення. Це стає зрозуміло ще у вступних сценах, коли герою роблять масаж обличчя, підкреслюючи його пластичність. Гарріс гарно передає перетворення амбітного молодого актора на людину, яка дедалі більше піддається власному гніву й бажанню помсти, і ці психологічні зміни відображаються на обличчі. Причому його Метт не стає чудовиськом лише через експериментальну технологію. Наноклітини радше дають фізичне втілення емоціям, які герой носить у собі. Він розлючений на мафіозі, який зруйнував його життя, на агентів і юристів, які від нього відмовилися, на друзів, які зрадили. Але головна його драма полягає в тому, що він не має альтернативи, на яку б міг переключитися. Єдина близька людина – докторка, до якої він прив’язується, вже заручена з місцевим детективом, який розслідує справу Метта.

Особливо цікаво спостерігати, як Воткінс використовує суперздібності Глиноликого в екшн-сценах. Адже Метт фактично перетворює власне тіло на універсальну зброю. Він може змінювати пропорції, деформувати кінцівки, відрощувати шипи, відновлюватися після пострілів і набувати зовнішності інших людей. Це дає постановникам екшн-сцен простір для фантазії, чим автори охоче користуються. Кожен такий епізод містить відчутний елемент горору. Глиноликий не просто перемагає супротивників завдяки надлюдській силі, а часто зливається з ними у моторошних кадрах.

Щоправда, сама драматургія «Глиноликого» подекуди не настільки винахідлива, як його візуальна сторона. Історія успішної людини, яка через чужу жорстокість втрачає все, отримує небезпечну силу й вирушає мститися кривдникам, прописана цікаво. А от арка персонажки-докторки, яка від жалості та прихильності має перейти до страху й відрази, виглядає не доведеною до потрібного градусу. А лиходій-мафіозі взагалі вийшов поверховим, гублячись на тлі антигероя. Проте Воткінсу вдається компенсувати ці слабкості хорошим темпом.

«Глиноликий» (Clayface)

Особливо приємно, що фільм не намагається виправдати злочини героя лише тим, що з ним колись несправедливо вчинили. Чим далі Метт заходить у прагненні помсти, то очевидніше, що експериментальна технологія лише посилила ті риси характеру, які й раніше робили його далеко не бездоганною людиною. Тому порівняння з «Джокером» Тодда Філліпса напрошується саме собою. Обидва фільми розповідають про вихідців із нижчих соціальних прошарків, для яких визнання стає визначальним. І Артур Флек, і Метт Гейґен насамперед хочуть, щоб світ нарешті помітив їхнє існування й оцінив здібності.

«Глиноликий» (Clayface)

«Глиноликий» вийшов одним із найсвіжіших і найцікавіших супергеройських фільмів останнього часу, хоча розповідає історію походження антигероя. За невеликий для жанру бюджет Воткінс створив справді непоганий боді-горор із хорошою акторською грою, винахідливим екшном та сатирою на Голлівуд, де зовнішність людини часом важить більше за її талант і професійні заслуги, а емпатія не входить до числа необхідних якостей. Це історія про людину, яка втратила обличчя і славу, а з ними і себе. А повернувши лице разом із набутими суперздібностями, він так і не відновив власної людяності. На тлі останніх невдач DCU «Глиноликий» доводить, що навіть у великому кіновсесвіті ще можна розповісти самостійну історію з оригінальними ідеями.

Дмитро Сидоренко

Найкращі фільми про супергероїв

Підтримайте нашу редакцію:

Монобаза

Інші опції

Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:

Підтримайте Україну:

Джерело: Kinowar