«Ще жодного разу не пошкодував»: історія військового 100 бригади на позивний «Рудік» (фото)

Владиславу 31 рік. Побратими називають його «Рудіком» – за характерний колір волосся.

Військова історія Владислава розпочалася, коли йому виповнилося 18 років. Отримавши повістку, юнак вирушив на строкову службу.

Її розповіли на сторінці 100 окремої механізованої бригади.

«Коли до дембеля залишався один місяць – почалося АТО і я вирішив підписати контракт», – пригадує військовий.

На початках Владислав служив на базі зберігання бронетанкового майна. Спочатку був такелажником, а після проходження навчання став водієм-механіком.

У 2025 році «Рудік» потрапив до однієї з частин Десантно-штурмових військ, однак цей період служби був нетривалим.

«Там я пробув декілька днів і через певні обставини змушений був піти в СЗЧ», – розповідає Владислав.

Втім, надовго залишатися поза військовою службою «Рудік» не планував. Згодом побратими порадили йому приєднатися до 100 омбр.

«Я дослухався до них і ще жодного разу про це не пошкодував», – зазначає військовослужбовець.

Нині «Рудік» обіймає посаду старшого механіка-водія танкового батальйону. Від його роботи залежить справність бойових машин і готовність техніки до виконання завдань. Серед основних обов’язків військового – підтримання бронетехніки в належному стані та забезпечення логістичних потреб підрозділу.

За роки служби Владислав здобув чималий досвід, який допомагає йому виконувати щоденні завдання. І хоча війна вимагає витримки, відповідальності та готовності до труднощів, військовий уже визначився зі своїм майбутнім: навіть після завершення війни він планує залишитися в армії.

Та поза службою на нього чекають найрідніші: дружина Діана та чотирирічна донька Ріанна.

«Рідні, звісно, хвилюються, але ставляться до мого вибору з розумінням», – говорить військовий.