$ 45.20USD
€ 49.57EUR


Шеньчжень-2026

Шеньчжень-2026

Схоже, що Путін свідомо погодився “коронувати” товариша Сі, сподіваючись на взаємний жест з боку китайських товаришів, але залишиться поза списком “королів”, з якими Китай готовий говорити про новий світовий порядок.

Сі Цзіньпін особисто зустрів Дональда Трампа біля трапа літака на червоній доріжці, а для Путіна – лише робочий «діловий сніданок» у складі делегацій (в компанії Лаврова та Ушакова). Жодного інтимного тет-а-тет між лідерами, жодного фото, яке демонструє тепло і рівність Сі та Пу. Різниця проступає навіть у риториці Пу та Сі , коли вони прокоментували цей “діловий сніданок”: Путін на камери пафосно заявляє про спільний *«конструктивний підхід до формування більш справедливого багатополярного устрою»*, а Сі Цзіньпін відрізає тему “світового порядку” і говорить лише про двосторонні відносини – “Росія і Китай мають широкі перспективи відносин, які не залежать від світової кон’юнктури»*.

У перекладі з дипломатично це означає приблизно такеї: ми й далі купуватимемо ваші ресурси і продаватимемо вам нашу високотехнологічну продукцію та товари широкого вжитку, але про наші глобальні справи з вами говорити не збираємось”.

Навіть цей набір перших маркерів з Шендженю дозволяє говорити з високою вірогідністю, що задум Путіна про “Другу Ялту в Шеньчжені” вже провалився.

Кремль довго вмовляв Пекін на цей тристоронній формат. Путін свідомо дав Сі можливість виглядати справжнім «Імператором Світу», до якого в гості злітаються найсильніші лідери, де-факто визнаючи китайську першість. Усе це робилося заради однієї мети — показати Європі, Україні та власним елітам, що Путін є «рівним серед рівних», із яким сідають ділити зони впливу і креслити карту Нового Світу. Але Пекін чітко показав: він не бачить у Путіні достойного і рівного собі партнера, з яким варто говорити про такі важливі справи.

Усі шапкозакидальні сподівання кремлівських еліт на “Нову Ялту” виявився фікцією. Скоріше за все цей саміт для Кремля стане дешевим піаром і спробою видати Путіна внутрішнім цільовим аудиторіям за того, ким його де-факто не визнали у Шеньджені.

Воно і не дивно! Післявоєнний устрій Світу у Ялті ділили союзники-переможці у війні проти спільного ворога. Китай і Росія — навіть не союзники ні формально, ні фактично. Пекін не жертвуватиме відносинами із США та Європою заради амбіцій Москви. Усе, що Китаю потрібно від Росії, він уже бере і так, не питаючи дозволу Кремля. Пекіну просто вигідно продовження поточного стану речей: Пекіну вигідно, щоб війна тривала в тому форматі, як вона йде зараз. Що довше вона йде, то глибшою стає абсолютна залежність Москви від КНР.

Якщо подивитись ще глибше, на рівні принципів управління, то можна ствердно говорити, що Світ не ділять із тими, хто просить. РФ далека від досягнення своїх воєнних цілей в Україні та Європі. У поточній диспозиції вона не може нічого вимагати від Китаю – вона може лише просити. Право бути рівним партнером, якому по-праву належить частка у новому світоустрої треба завоювати в економіці, політиці, на рівні розвитку власних технологій та темпів розвитку своєї нації. Навіть на полі на полі бою колишня “друга армія світу” не довела свого права на частку Нового Світу. Європа та Україна залишаються партнерами і навіть союзниками по окремих питаннях, які не зазнали військової поразки від Москви. Домовлятись з Путіним про новий європейський устрій за спиною Європи і України – дурня і неможливо об’єктивно.

Трамп, як останній аргумент Путіна, може хотіти швидких угод і вимагати їх негайного укладання від Зеленського, але система стримувань у США та тиск європейців не дозволять йому ще більш відкрито грати в піддавки з Кремлем.

І ще принциповий момент: ніхто не домовляється із жертвою чужої гри, якою зараз є Путін для Китаю. Пекін прекрасно бачить, що Путін втягнув свою країну у вкрай виснажливу і абсолютно невигідну, для країни у стратегічному вимірі, війну, переможного виходу з якої у нього немає.

Отже, можна з високим ступенем вірогідності говорити, що завтрашня тристороння зустріч у Шеньчжені, яка відбудеться о 8:30 за Києвом, стане лише грандіозним медійним шоу для всіх сторін. Для Трампа — це буде черговий особистий піар-привід, що відбілити себе-“великого” після поразки на довиборах у Конгрес. Для Сі Цзіньпіна — фіксація на рівні символів просування в напрямку глобальної гегемонії Китаю. А для Путіна це буде дешевою підробкою – імітацією того, що в Кремлі все “йде за планом”, “царя бояться всі лідери світу, з кожним днем есвео все більше і більше”, а “Росію визнають великою державою і Китай, і США”.

Владислава Оленченко