Свято-Духівський собор у Чернівцях: історія храму, який пережив Австро-Угорщину, Румунію та СРСР

Свято-Духівський кафедральний собор у Чернівцях є однією з найвідоміших сакральних споруд міста та важливою частиною його архітектурної спадщини. Храм пов’язаний із періодом, коли Буковина перебувала у складі Австрійської імперії, а Чернівці активно розвивалися як багатонаціональне та багатоконфесійне місто.

Історія собору бере початок у 1844 році. Саме тоді розпочалося будівництво великого православного храму, потреба в якому виникла через зростання православної громади Чернівців.

Про історію храму йдеться у відео проєкту «Культурна кузня».

Будівництво тривало майже 20 років

Зведення собору відбувалося за підтримки церковної та світської влади, місцевих вірян і австрійської адміністрації. Роботи проводили під наглядом крайового інженера А. Маріна та віденського архітектора А. Рьолля.

Початковий проєкт виявився невдалим із конструктивного погляду. У 1860 році молодий архітектор Йосеф Главка переробив його, укріпив фасадну частину споруди та додав дві дзвіниці. Це дозволило збалансувати конструкцію храму.

Собор звели у стилі пізнього класицизму з елементами барокової традиції. Будівництво тривало близько двох десятиліть.

У 1864 році храм освятили на честь Зішестя Святого Духа. Відтоді він став одним із головних православних храмів Чернівців.

Розписи створювали віденські художники

Оздоблення собору продовжувалося і після його освячення. Наприкінці XIX століття над інтер’єром працювали художники з Відня.

У 1892–1896 роках вони розписували стіни храму. Ескізи біблійних сцен, за даними історичних матеріалів, проходили затвердження у Відні спеціальною релігійною комісією.

Архітектура собору вирізняється монументальністю та симетрією. Храм має хрестоподібну форму, великий центральний купол і дві високі дзвіниці, які формують його характерний силует у центральній частині Чернівців.

Інтер’єр прикрашають настінні розписи, ікони та іконостас.

Які святині зберігаються у соборі

Серед святинь, пов’язаних із храмом, — мощі святої великомучениці Варвари, дубовий хрест із частками Животворящого Хреста та ікона Божої Матері «Троодіса», яку привезли з Кіпру.

Особливістю собору є також його іконостас. Нижній ярус свого часу був втрачений і згодом відновлений, тоді як верхня частина збереглася.

Над головним входом розміщений рельєф із символами архієрейської влади — митрою, жезлом і хрестом.

Дзвони вагою понад 50 центнерів

Наприкінці 1862 року для собору встановили дзвони, відлиті в Калуші. Їхня загальна вага становила понад 50 центнерів.

Дзвони прикрасили зображенням Святої Трійці, рослинними орнаментами у вигляді вінків та пояснювальними написами.

Собор пережив кілька політичних епох

За свою історію храм пережив зміну кількох держав і політичних режимів — від Австро-Угорщини до Румунії, а згодом і Радянського Союзу.

Найважчий період для собору настав у 1961 році, коли радянська влада закрила храм.

Церковні цінності передали до музейних фондів, а частина настінних розписів у нижній частині інтер’єру була пошкоджена або знищена.

Будівлю використовували вже не за релігійним призначенням. Спочатку тут облаштували склад, а з 1970 року у приміщенні працював художній музей.

Історія Свято-Духівського собору є частиною складної та багатошарової історії Чернівців. Його архітектура, оздоблення та пережиті за понад століття зміни залишаються важливими свідченнями культурного розвитку Буковини.