Торговці смертю з фінським паспортом: як затишна провінція в ЄС постачала деталі для російських ракет

У липні 2024 року одна з найтрагічніших подій війни розгорнулася просто в центрі Києва: російська стратегічна крилата ракета Х-101 поцілила в дитячу лікарню «Охматдит». Рятувальники та кияни розбирали завали токсичного пилу й бетону, рятуючи онкохворих дітей, поки світ вкотре здригався від жорстокості конвенційного терору. Цей тип ракет ворог використовує системно саме для руйнування тилових міст, оскільки закладена в них конструкція дозволяє долати значні відстані та маневрувати на низьких висотах. Проте мало хто замислюється над тим, що високотехнологічний «мозок» цієї ракети неможливо зібрати без мікрочипів, транзисторів і сенсорів, вироблених за межами Росії.

Поки західні уряди звітували про безпрецедентні пакети санкцій і повне ембарго на технології подвійного призначення, реальні логістичні потоки продовжували текти в обхід заборон через мережу підставних посередників. Найбільш цинічно в цій системі те, що ключовими операторами схем нерідко виявляються громадяни тих самих європейських країн, які на словах декларують безумовну солідарність із жертвою агресії. Спокійні північні міста та мальовничі краєвиди стали надійним прихистком для людей, чий бізнес тримається на крові українських цивільних.

Масштабне розслідування, яке оприлюднила програма журналістських розслідувань MOT фінського суспільного мовника Yle під назвою «Купці смерті», розкрило діяльність раніше невідомого каналу постачання. Журналісти з’ясували, що двоє громадян Фінляндії налагодили відвантаження електроніки для потреб російського військово-промислового комплексу щонайменше на 30 мільйонів євро. Це одна з наймасштабніших подібних операцій, задокументованих у Європі з початку повномасштабного вторгнення.

Як фінські паспорти стали перепусткою для військових компонентів

Російська воєнна промисловість залишається критично залежною від імпортних напівпровідників. Попри гучні декларації кремлівської пропаганди про повне імпортозаміщення, жоден російський завод досі не здатен виготовити сучасні інерціальні системи, стабілізатори польоту чи процесори цифрової обробки сигналів для ракет класу Х-101.

За даними Служби безпеки України, за час повномасштабної війни агресор застосував проти мирних об’єктів понад 1400 таких крилатих ракет, жертвами яких стали щонайменше 370 цивільних, серед яких 24 дитини, а ще понад тисяча людей зазнали поранень. Кожна з цих ракет несе в собі імпортні деталі, придбані на міжнародних ринках через треті країни.

Зібрані журналістами митні дані свідчать, що викрита мережа спеціалізувалася саме на тій номенклатурі компонентів, яка необхідна для наведення та утримання ракет на траєкторії. Без цих мікросхем боєприпас просто втрачає керованість і перетворюється на некеровану болванку. Замість прямих постачань із території Європейського Союзу, які відразу б потрапили під кримінальні провадження за порушення санкційного режиму, ділки створили класичний трикутник із офшорних та транзитних юрисдикцій.

Основні постачання велися через Гонконг і Сербію — території, де місцевий комплаєнс-контроль традиційно заплющує очі на кінцевого отримувача товару. Компоненти офіційно закуповувалися під виглядом цивільної продукції для побутової техніки або телекомунікацій, після чого їх контейнерами перенаправляли до Росії. Фактичними покупцями ставали фірми, які прямо у своїх статутах та публічних звітах зазначають роботу на оборонне замовлення Міністерства оборони РФ.

Особливу тривогу викликає той факт, що головним контрагентом фінських бізнесменів виявилося російське підприємство, яке є офіційним партнером Арзамаського приладобудівного заводу. Саме цей завод виробляє гіроскопічні прилади та системи управління для ракет Х-101, що застосовувалися під час обстрілів дитячої лікарні «Охматдит» та інших медичних закладів по всій території України. Отже, технології, продані фінськими підданими, в буквальному сенсі вмонтовувалися в ракети, якими вбивали українців.

Фото: ГУР

Цей прецедент вкотре показує вразливість міжнародної системи безпеки: наявність паспорта країни ЄС дає можливість вільно відкривати банківські рахунки, реєструвати юридичні особи в юрисдикціях Азії та безперешкодно подорожувати світом, оминаючи локальні експортні обмеження. Фінська митниця фізично не могла зупинити вантажі на своєму кордоні, оскільки товар ніколи не заїжджав на територію Північної Європи, перебуваючи в сірій зоні міжнародної комерції.

Вілла біля озера Маджоре та гонконгський транзит на двадцять мільйонів

Центральною фігурою викритої схеми виявився бізнесмен Денис Ємельянов. Уродженець Радянського Союзу, він багато років працював у сфері продажу електроніки в Санкт-Петербурзі, а у 2018 році офіційно набув громадянства Фінляндії. Оселившись у провінційній комуні Луумякі в регіоні Південна Карелія, Ємельянов створив навколо себе цілком респектабельний фасад дрібного підприємця. У сусідньому місті Лаппеенранта він відкрив магазин і спеціалізований інтернет-майданчик із продажу ексклюзивних ножів, регулярно сплачував податки й нічим не привертав уваги місцевої поліції.

Ємельянова зняли в Йлі в 2023 році, коли він дав репортеру інтерв’ю у своїй ножовій крамниці в Лаппеенранті і сказав, що виступає проти війни. Фото: Калле Шенберг /Yle

Ба більше, ще у 2023 році під час короткого інтерв’ю журналістам мовника Yle Ємельянов на камеру палко запевняв, що категорично засуджує російську агресію та виступає за мир. Проте за фасадом спокійного торговця мисливськими ножами розгорталася зовсім інша діяльність. Ще задовго до великої війни він заснував у Гонконгу компанію PT Technology Asia, через яку роками тестував експортні канали. Щойно російські танки перетнули український кордон, обсяги торгівлі цієї азійської фірми з російськими клієнтами зросли в рази.

Тільки через гонконгську структуру Ємельянова до Росії було відправлено мікроелектроніки на суму понад 20 мільйонів євро. Фінансові успіхи миттєво відбилися на статках комерсанта: якщо до 2022 року його декларований дохід у Фінляндії складав лише кілька десятків тисяч євро на рік, то з розгортанням ракетних атак на Україну він зріс до сотень тисяч. Кульмінацією особистого збагачення стало придбання розкішної вілли в Італії, у містечку Безоццо на пагорбах біля мальовничого озера Маджоре, куди бізнесмен перебрався на відпочинок.

Стрімке зростання тіньового бізнесу привернуло увагу за океаном значно раніше, ніж у Європі. Восени 2023 року Бюро промисловості та безпеки (BIS) Міністерства торгівлі США офіційно внесло гонконгську компанію PT Technology Asia до чорного списку за порушення правил експортного контролю та сприяння російському війську. Прикметно, що в офіційному повідомленні американського регулятора другою адресою компанії вказувалося саме місто Лаппеенранта, де розміщувався ножовий магазин Ємельянова.

Потрапляння під американські санкції фактично заблокувало для фірми доступ до прямих доларових розрахунків та продукції американських технологічних гігантів. Проте зароблені мільйони вже були успішно виведені у європейську нерухомість. Коли журналісти зрештою додзвонилися до бізнесмена в Італію, той цинічно заявив, що не вважає себе винним, вжив нецензурну лайку на адресу війни та додав, що поважає фінські закони, а всі його товари нібито мали виключно цивільне призначення.

Сербський віртуальний офіс і байкерське братерство «Вовчого черепа»

Ємельянов діяв не самостійно: поруч із ним працювала інша людина, яка мешкала в тому ж таки селищі Луумякі буквально через дорогу від його будинку. Цей 50-річний чоловік має естонсько-російське походження та отримав паспорт громадянина Фінляндії ще у 2013 році. У спільній схемі йому відвели роль класичного номінального власника — підставної особи, на яку реєстрували ризиковані юридичні структури, покликані прикривати реальних вигодонабувачів.

Через пів року після початку повномасштабного вторгнення на ім’я цього сусіда в столиці Сербії було оформлено фірму AK Technology. Як з’ясували розслідувачі фінського проєкту MOT, побувавши в Белграді, за юридичною адресою компанії функціонував звичайний віртуальний офіс. Подібні сервіси надають клієнтам стандартний пакет послуг: формальну поштову скриньку, сербський банківський рахунок і податковий супровід, дозволяючи керувати фінансовими потоками дистанційно з будь-якої точки планети — хоч із Гельсінкі, хоч із Москви.

Фінський громадянин, який володіє сербською компанією, позував у соціальних мережах зі зброєю

Попри відсутність реального офісу та найманих працівників, белградська фірма встигла перекачати до Росії підсанкційної продукції на суму понад вісім мільйонів євро. Коли репортери після тривалого чергування біля будинку в Луумякі змогли зв’язатися з номінальним директором телефоном, той не став приховувати своєї ролі: «Я нічого не знаю. Я просто відкрив ці фірми, не знаю, хто там усім займається. Я лише дав своє ім’я. Мій російський знайомий запитав, чи можу я відкрити компанію в Сербії».

Цим таємничим знайомим виявився громадянин Росії Дмитро Попов. Біографічні дані та публікації в соціальних мережах вивели авторів розслідування на несподівану неформальну структуру, яка об’єднувала всіх фігурантів схеми. Попов тривалий час очолював балтійський осередок російського мотоклубу Wolf Skull («Вовчий череп»). І Ємельянов, і його підставний сусід із Луумякі були членами цього ж байкерського клубу, регулярно проводили час разом і приймали Попова у своїх будинках у Фінляндії.

На фото Wolf Skull MC Ємельянов (на передньому плані), Попов (посередині), так і інший фін (там), який заснував компанію в Сербії. Ємельянов каже, що покинув клуб багато років тому. Фото: Facebook

Штаб-квартира осередку Wolf Skull розміщувалася в Таллінні, в індустріальному районі Мустамяе серед автомайстерень за зачиненими вікнами та камерами спостереження. Таким чином, бізнес із постачання військової електроніки тримався не просто на комерційних контрактах, а на багаторічній особистій довірі всередині закритої субкультурної спільноти з виразним російським корінням. Ба більше, саме структури Дмитра Попова виявилися кінцевими покупцями техніки в Росії, що постачали її на оборонний завод в Арзамасі.

Відкрийте перегляд картинок

Багато російських клієнтів кажуть, що вони відкрито виступають партнерами російської військової техніки. Фото: SPS Group, Corvet SBp, обробка зображень: Otso Ritonummi/Yle

Слід ГРУ, дубайська міграція та безкарність сірих посередників

Аналіз минулого Дениса Ємельянова показує, що його зв’язки з російським ВПК мають глибоке коріння. До переїзду до Фінляндії він обіймав керівні посади в санкт-петербурзькій компанії PetroInTrade, яка згодом змінила назву на PT Electronic.

Цей дистриб’ютор напівпровідників після 2022 року опинився під жорсткими західними санкціями як ключовий постачальник компонентів для потреб російської армії. Ємельянов просто продовжив працювати зі своїми колишніми роботодавцями, використовуючи набуті зв’язки та знання логістичних маршрутів.

Коли над гонконгською та сербською компаніями нависла загроза викриття після розслідувань американських регуляторів, фігуранти розпочали процедуру їх ліквідації. Проте зупиняти надприбутковий бізнес ніхто не збирався. Схема просто переїхала до нової зручної юрисдикції: Ємельянов очолив компанію Norpa Trading, зареєстровану в Об’єднаних Арабських Еміратах, у місті Дубай.

Штат нової дубайської компанії складався з двох співробітників, які раніше офіційно представляли його гонконгську структуру. Журналісти встановили, що один із цих працівників мав офіційну адресу реєстрації в житловому комплексі, підпорядкованому Головному розвідувальному управлінню (ГРУ) Генерального штабу РФ.

Саме ця російська спецслужба традиційно відповідає за створення таємних каналів обходу технологічного ембарго та закупівлю військової продукції в обхід міжнародних санкцій.

Сам Ємельянов через свого фінського адвоката продовжує наполягати, що його нинішні компанії більше не торгують із Росією, а колишній співробітник начебто давно залишив військову службу. Проте влітку 2026 року в соціальних мережах з’явилася спільна фотографія з офісу в Дубаї, де бізнесмен позує разом зі своєю командою під підписом про «цілодобову роботу на повну потужність».

Ємельянов (ліворуч) і його колега в Дубаї. Фото: акаунт Дениса Ємельянова у Facebook

Оскільки свіжі митні бази даних РФ наразі закриті, точні масштаби нових постачань через ОАЕ встановити складно, але сам факт збереження зв’язків є показовим.

Історія фінського дуету демонструє системну діру в механізмах європейського санкційного контролю. Маючи паспорти країн ЄС, громадяни можуть роками фінансувати агресію та забезпечувати ракети електронікою через треті країни, насолоджуючись життям на альпійських віллах. Доки відповідальність за допомогу ворогу не стане персональною та транскордонною, незалежно від юрисдикції оформлення контракту, кремлівська воєнна машина знаходитиме нових охочих конвертувати кров українців у затишне європейське життя.

Джерело: MOT – Yle