«Треба бути за столом, де ухвалюють рішення»: 8 уроків жіночого лідерства з подкасту «На її плечах»

Що означає бути лідеркою? Чи обов’язково для цього керувати командою, ухвалювати рішення або вести за собою інших? У третьому сезоні подкасту «На її плечах» DIVOCHE.MEDIA говорять про це з жінками, які працюють у політиці, медицині, правозахисті, культурі, громадському секторі та війську.

Ведуча Ірина Славінська запитувала кожну з героїнь, що для неї означає лідерство і коли вона вперше відчула себе лідеркою. Із цих розмов зібрали вісім уроків — про сміливість, відповідальність, власний вибір і право діяти по-своєму.

Гостями цього сезону стали жінки з абсолютно різним досвідом: народна депутатка Інна Совсун, онкохірургиня Інеса Гуйванюк, неврологиня Катерина Потапова, режисерка-документалістка Аліса Коваленко, лауреатка Нобелівської премії миру, правозахисниця Олександра Матвійчук, керівниця громадської організації SEMA Ukraine Ірина Довгань, журналістка й активістка Катерина Даценко, а також військовослужбовиця морської піхоти, письменниця Ярина Чорногуз.

Урок 1. Йти всупереч чужим стереотипам

 

Інеса Гуйванюк, онкохірургиня

 

Викладач радив їй «продавати помідори замість хірургії», а колеги-чоловіки — обрати патологічну анатомію, бо «в морзі теж треба різати». Попри ці упередження Інеса стала онкохірургинею. Сьогодні вона оперує та бере участь у міжнародних наукових проєктах із дослідження раку підшлункової залози.

«Мені треба було, щоб мені сказали, що оце слово відповідає тому, чим ти займаєшся і хто ти є: «Інесо, ти лідерка!»»

Інеса Гуйванюк

Урок 2. Боятися можна, але все одно йти вперед

 

Олександра Матвійчук, голова Центру громадянських свобод, Нобелівська лауреатка

 

У 17 років Олександра вирішила стати правозахисницею та вступила на юридичний факультет. Батьки раділи її вибору, сподіваючись на стабільну юридичну кар’єру. Але після університету вона відмовилася від звичного професійного шляху й обрала правозахист, хоча навіть найближчі люди намагалися її відмовити. Олександра згадує, що тоді їй не було на кого спертися чи з кого брати приклад, але вона не відступила від свого рішення.

«Сміливі люди — це не ті, які не бояться. Боїшся — бійся, але йди вперед!»

Олександра Матвійчук

Урок 3. Перетворюй власний досвід на силу

 

Аліса Коваленко, режисерка-документалістка, ветеранка

 

У 2014 році Аліса пережила російський полон і сексуальне насильство. Згодом вона почала відкрито говорити про пережите, а документальне кіно стало для неї способом не лише розповідати власну історію, а й давати голос іншим жінкам. У фільмі «Сліди» режисерка зібрала свідчення українок, які пережили сексуальне насильство під час російської агресії. Для Аліси це кіно — спосіб повернути жінкам суб’єктність і домагатися справедливості.

«Лідерство для мене – це верхівка посттравматичного зростання. Це верхня точка, коли жінка повертає собі повністю суб’єктність».

Урок 4. Якщо не я, то хто?

 

Ірина Довгань, керівниця SEMA Ukraine

 

Після пережитих у російському полоні катувань Ірина почала шукати інших жінок із подібним досвідом. Так виникла SEMA Ukraine — спільнота, яка сьогодні об’єднує 80 жінок, що пережили сексуальне насильство та тортури під час війни. Вони підтримують одна одну, свідчать про воєнні злочини та борються за права постраждалих. Ірина розповідає, що для багатьох учасниць шлях до публічного свідчення триває роками, але приклад інших допомагає подолати мовчання.

«Є таке слово – «Я мушу». І в моєму випадку лідерство – це просто як така «побічка». Я просто мушу бути лідером, тому що якщо не я, то хто?»

Ірина Довгань

Урок 5. «Нема повноважень»? Зміни документ

Катерина Даценко, співзасновниця ГО «Вшануй», журналістка

 

Коли Катерина почула від представників міської влади, що для організації загальнонаціональної хвилини мовчання бракує відповідних повноважень, вона вирішила домагатися змін у законодавстві. Разом із командою ГО «Вшануй» Катерина працює над тим, щоб щоденна хвилина мовчання стала звичною практикою в українських містах.

«Іноді не думайте, просто робіть!»

Катерина Даценко

Урок 6. Сідай за стіл, де ухвалюють рішення

 

Інна Совсун, народна депутатка України IX скликання

 

У 29 років Інна стала першою заступницею міністра освіти і науки України й опинилася на посаді, де доводилося ухвалювати складні рішення та відстоювати свою позицію. Згодом вона стала народною депутаткою й продовжила працювати над змінами в законодавстві, зокрема у сфері освіти та прав людини. Інна переконана, щоб змінювати правила, жінкам важливо не лише вимагати змін, а й самим бути там, де ці правила встановлюють.

«Треба бути за тим столом, де приймаються рішення! Інакше ви завжди будете намагатися переконати тих, хто там сидить, але вигідніше бути за тим столом, де ці рішення приймаються, а не намагатися переконати тих, хто там випадково опинився».

Урок 7. Делегуй усе, що можеш делегувати, а інше – виконуй

 

Катерина Потапова, неврологиня, співвиконавча директорка GMKA

 

Катерина поєднує роботу лікарки, наукову діяльність, керівництво медичними проєктами та материнство. Вона переконана, що встигати все самостійно неможливо, тому вибудовує і робочі, і сімейні процеси за схожими принципами: розподіляє відповідальність, делегує завдання та визначає, що справді потребує її особистої участі.

«Мій контекст життя, по суті, я на нього дивлюсь як на бізнес або організацію. Моє власне персональне життя з сім’єю побудовано на тих самих засадах. Те, що можна делегувати, делегується. Те, що не можна делегувати – виконується».

Урок 8. Не доводь – роби

 

Ярина Чорногуз, письменниця, лауреатка Шевченківської премії, військовослужбовиця морської піхоти

 

Ярина вже шість років служить у морській піхоті, а між бойовими завданнями працює над своєю першою прозовою книжкою про досвід війни. Вона переконана, що в армії людей мають оцінювати за їхніми вміннями та результатами роботи, а не за статтю чи особистою лояльністю. І не вважає, що жінки повинні постійно доводити своє право бути військовими або обіймати керівні посади. Для неї лідерство — це насамперед власний приклад і готовність брати відповідальність.

«Я вважаю, що не треба нікому нічого доводити. Хто знає, той і так знає і бачив… «Ти маєш щось довести» — це попередня епоха, це пережиток, цього треба позбуватися».

Ярина Чорногуз

Вісім героїнь подкасту по-різному говорять про лідерство. Для одних воно починається з рішення не погоджуватися з чужими очікуваннями, для інших  із відповідальності, яку неможливо перекласти на когось іншого. Але в усіх цих історіях є дещо спільне, лідерство не обов’язково починається з посади, визнання чи впевненості у власних силах. Іноді воно починається з простого рішення діяти.

Цей подкаст створено в межах проєкту Інституту масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди.

Фото: матеріал та фото надано та опубліковано в межах інформаційного партнерства з DIVOCHE.MEDIA

Читайте також«Мода, творчість і бізнес продовжують жити — тут, на кілька метрів під землею»: Ukrainian Fashion Week очима світової дипломатії11.10.2026Український тиждень моди був заснований у 1997 році і став першим тижнем prêt-à-porter у Центральній... Слідкуйте за новинами в Marie Claire Ukraine