Ціни на приватну ППО на ринку визначаються мільйонами гривень - топменеджер холдингу охоронних підприємств SHERIFF Дмитро Рябий

Бліц-інтерв'ю із заступником директора з операційної діяльності "Інноваційні безпекові комплекси" холдингу охоронних підприємств SHERIFF Дмитром Рябим, записане в кулуарах конференції Енерготех-2026

Текст: Ніна Яворська

- Більш як півроку тому уряд дозволив підприємствам незалежно від форми власності створювати власні групи ППО. З огляду на практику вашого охоронного холдингу, як вони відгукнулися на цю ініціативу?

- Так, постановою від 19 листопада 2025 року №1506 було започатковано експериментальний проєкт із залучення підприємств до створення груп протиповітряної оборони. У побуті їх часто називають приватною ППО, але вони не діють самостійно – це частина загальної системи ППО під управлінням військових. Як показує досвід, інтерес до цього механізму є, але він потребує серйозних ресурсів і підготовки, тому масовим його поки назвати не можна.

- Про який рівень цін йдеться? І в що, власне, мають вкладати компанії, аби створити свої групи ППО?

- Рівень інвестицій і, відповідно, подальшого обслуговування залежить від кожного окремого проєкту. Але, гадаю, необхідний мінімум – це приблизно 4 млн грн. Якщо ми говоримо саме про активну систему ППО, то для досягнення ефективності понад 75% ціни на ринку за одну точку стартують у середньому від 14 млн грн. Це оцінка за нашими проєктами, вона залежить від складу системи та умов конкретного об'єкта. А далі - залежно від бажання та економічної вигоди. Якщо встановити приватну ППО, припустімо, коштує 20-30-40 млн грн, а приліт по підприємству завдасть збитків на 10 млрд грн, то сенс є.

Приватне ППО може складатися з трьох рубежів: детекція (відповідні акустичні датчики), засоби РЕБ, а також безпосередньо засоби ураження, наприклад, дрони-перехоплювачі, стаціонарні чи мобільні турелі з Browning M2 плюс БпАК "Стінг". Тобто принцип дії полягає в тому, щоб виявити, підтвердити й знешкодити повітряну ціль. Озброєння може надаватися за окремим рішенням військового командування; решту необхідного обладнання компанії мають закуповувати самостійно. Плюс до цього бізнес оплачує обслуговування системи та людино-години роботи групи. За нашою оцінкою, заробітна плата професійного оператора БпЛА зараз має становити не менше ніж 120-140 тис. грн на місяць. Умови оплати залежать від конкретного проєкту: частину витрат можемо покривати ми, частину – бізнес.

- Скільки у вашої компанії підприємств, з якими ви реалізуєте проєкти приватної ППО? І які за розміром це компанії?

- Конкретні цифри я не називатиму, але скажу, що це компанії від середніх до великих, і їхня кількість десь на рівні десяти. Маленькі компанії, зрозуміло, не мають економічної вигоди створювати власну ППО, бо інвестиції в неї можуть бути неспівставні з розміром збитків від прильотів. Крім того, грає роль і ефективність ППО, адже сама система ведення війни змінюється буквально кожних два-три місяці. Якщо раніше звичайні "шахіди" літали на висоті від 400 м до 1,2 км і мали набагато меншу швидкість, то зараз ми маємо справу з реактивними "шахедами", які летять на швидкості понад 300 км/год і піднімаються на висоту в 7 км. За нашою оцінкою, ефективність збиття таких "шахедів" дронами-перехоплювачами, які зараз є в України, становить приблизно 60%.

Засоби РЕБ ефективні проти дронів типу Mavic чи Autel, але малоефективні проти "шахедів" та реактивних "шахедів". Ці безпілотники працюють в автономному режимі й не передають і не приймають жодних сигналів аж до того, як вступають в активну фазу. А це за 300-400 метрів до цілі, яка в них запрограмована. У такому разі турелі з кулеметами розглядаються, так би мовити, як засоби останньої надії.

- Які можуть бути альтернативи приватній ППО?

- В нашому випадку це система оповіщення "Купол". Ми її розробляли насамперед для малого бізнесу, який не може дозволити собі великі проєкти приватної ППО. Це система різних типів датчиків, які аналізують, спілкуються і за допомогою нейронної мережі прогнозують рух загрози та попереджають об’єкт, до якого вона рухається, за п’ять хвилин до наближення. А до цього за допомогою веб-інтерфейсу він може бачити орієнтовно, звідки й куди летить ціль, яка її дальність. Місце встановлення датчиків ми визначаємо після детального аналізу руху повітряних цілей над тим чи іншим об'єктом, який робимо на основі даних за кілька місяців.

За допомогою системи "Купол" об’єкт отримує інформацію про безпосередню загрозу для нього і може оперативно евакуювати персонал чи вжити якихось інших заходів. З іншого боку, система фактично допомагає збільшити час роботи об’єкта. Ми всі знаємо, що, приміром, у Дніпрі чи Харкові, а зараз і в Києві, тривоги можуть тривати мало не цілу добу. Ось у Харкові ми робили один із найважчих тестів - це була одна з АЗС. І з’ясували, що з 23 годин тривоги загроза для об’єкта становила лише три години. Це результат тестування одного об’єкта. Весь інший час він міг працювати. Взагалі, за даними нашого аналізу, 86% часу підприємства зупинялися через тривоги, які для них не несли загрози. Ми почали розробку системи давно, більше року тестували її на собі, доки почали пропонувати клієнтам.

- І яка їхня реакція?

- Після того, як ми зробили анонс, черга на встановлення цієї системи розписана вже на три тижні. Станом на кінець вересня її ефективність визначається часом роботи бізнесу, але найголовніше – можливістю евакуації людей. І ця система в рази дешевша за приватну ППО, з монтажем трохи більше 100 тис. грн плюс щомісячне обслуговування приблизно 6 тис. грн.

- Наскільки я зрозуміла, підприємства не можуть формувати групи ППО, наприклад, зі своїх працівників, а мають наймати охоронні фірми для захисту об'єктів?

- Не зовсім так. Порядок передбачає, що уповноважене підприємство може сформувати групу ППО зі своїх працівників. Для цього підприємство має відповідати встановленим вимогам і отримати відповідні повноваження. Склад групи, ділянку роботи та необхідні засоби узгоджують із військовим командуванням. Працівники проходять підготовку й перевірки, а сама група діє під управлінням військових. У нашому випадку це наші працівники: вони навчені, проходять необхідні перевірки та допуски, а їх залучення погоджується в установленому порядку. Вони діють за командами військових. Зараз на ринку понад 40 компаній мають право надавати своїх працівників для формування груп приватних ППО.

- Скільки часу займає формування приватної ППО?

- Орієнтовно від двох місяців до півроку.

- Як ви гадаєте, кількість охочих це зробити надалі зростатиме, чи це вже пік?

- Точно не пік. І наскільки мені відомо, йдеться про можливу підтримку розвитку цього напрямку з боку держави, що може підштовхнути бізнес до створення приватної ППО. Та й технології не стоять на місці. Держава вже допомагає озброєнням у межах окремих рішень, але наявність такого озброєння залежить від потреб і можливостей військових.

- Ви самі вже бачили результати роботи приватної ППО?

- Так. Один з останніх прикладів – збиття безпілотника неподалік від об'єкта. Деталі щодо місця та обставин я не можу розголошувати.

- Як би ви взагалі пояснили мету створення приватної ППО?

- Приватна ППО розвантажує Збройні сили, і вони можуть ефективніше виконувати свої обов'язки в межах загальної системи протиповітряної оборони. Це додатковий ресурс для захисту визначених об'єктів і ділянок. Тобто ешелоновані війська, які зараз прикривають цей бізнес, пересуваються ближче до кордонів.