В Україні працюють над альтернативою Starlink, але чому й вона залежить від SpaceX

Військові називають Stralink «мавіком» серед систем зв’язку. «Розгорнув, під'єднав дріт до терміналу, подав живлення — і він запрацював. Налаштовувати його легко, застосунок зрозумілий. За тебе вже все придумали на заводі, тобі треба тільки навчитися ним користуватися», — розповідає військовослужбовець на умовах анонімності.

Але останні обмеження та збої в роботі Stralink показали, що будувати всю систему зв’язку навколо одного сервісу небезпечно. Фінські ICEYE та Nokia днями анонсували, що створять систему супутникового звʼязку для України. Але чи є в Україні власні розробки, які можуть стати аналогом американського продукту? 

Чи планує Україна запускати власний супутниковий зв’язок

Українська компанія Stetman розробляє власний проєкт низькоорбітального супутникового угрупування UASAT LEO — спеціалізована захищена мережа на 5G-архітектурі для військових, уряду та спецслужб. Проєкт має забезпечити Україні власну мережу для зв’язку, а виробництво масштабуватися до розробки терміналів. 

Запуск першого тестового супутника UASAT-NANO на носії SpaceX запланувала на жовтень 2026 року на висоту 550 км. У 2027 році планують розгорнути повноцінне сузір'я зі 120 супутників (у партнерстві з данською GomSpace та SpaceX) і поставити для ЗСУ від 30 до 50 тисяч спеціалізованих терміналів — загалом угруповання зможе забезпечувати не більш ніж 100 тисяч терміналів. Кожного наступного року планують додавати ще по 100–105 супутників. 

У 2025 році компанія уклала угоду зі шведським Requtech на виробництво супутникових інтернет-терміналів Resa, які позиціонують як альтернативу терміналам Starlink. «Українська сторона внесе зміни в дизайн, захист та електронні компоненти, які вже використовуються в рішеннях для Starlink. Протягом пів року компанія планує налагодити виробництво на рівні 2 000 – 10 000 терміналів щомісяця», — зазначає Stetman. 

Фото: термінал Resa від Requtech

Водночас запуск тестового супутника UASAT-NANO на носії SpaceX створює ризики для проєкту. Як тестовий, так і основне угрупування зі 120 серійних супутників, що має розпочатися у 2027 році, планують виводити на ракетах Falcon 9 компанії SpaceX — тобто за допомогою носіїв прямого конкурента, якими той розгортає власну мережу Starlink, ще й на тлі нинішньої ситуації з супутниковим зв'язком для України. 

Альтернативного логістичного рішення поки немає. На якій стадії проєкт, компанія не відповіла. 

«Тестовий апарат сам по собі ще не забезпечує військо повноцінною мережею. Це дійсно довгий процес. Потрібні супутники, наземна інфраструктура, термінали, випробування і фінансування. І врешті держава має визначити свої потреби, замовника та ресурс для розгортання такої системи. Я чітко розумію, що така система буде значно дорожчою в обслуговуванні та за вартістю користування для України. Але суверенітет не має ціни», — написав у своєму Facebook Ігор Федірко, виконавчий директор Української ради зброярів. 

Fire Point також працює над супутниковою альтернативою для України та Європи, однак деталей не розкриває. 

Чим замінити Starlink, якщо немає своїх супутників

Знайти один пристрій, який закриває всі потреби так само ефективно, як розробка SpaceX, наразі неможливо. Як зазначає керівниця БФ «Лапка Дзиґи» Ірина Жлуктенко: «Повноцінної заміни Starlink, яка була б такою ж простою у використанні й швидкою в розгортанні, зокрема для роботи з дронами, наразі немає. Жодна з альтернатив поки не поєднує простоту, швидкість розгортання, вартість та універсальність».

Оскільки Україна не має власного космічного угруповання, створити масовий супутниковий аналог неможливо. Тому рішення полягає в побудові багатошарової системи зв'язку, де кожен рівень закриває свої завдання.

Для зв’язку між підрозділами й командними пунктами використовують радіостанції, а на постійних пунктах дислокації — оптоволоконний інтернет від місцевих провайдерів, розповідає Ірина Жлуктенко та військові. 

«Також є направлені Wi-Fi антени (наприклад, Ubiquiti), які дозволяють організувати бездротовий зв’язок між двома точками — наприклад, між штабом і позиціями — без прокладання кабелю на всій відстані. Це не рішення для БПЛА, але робочий варіант для зв’язку між стаціонарними позиціями. Однак тут потрібна пряма видимість між антенами, дальність і стабільність зв’язку залежать від рельєфу, перешкод та умов роботи», — каже керівниця БФ «Лапка Дзиґи». 

Для БПЛА фонд постачає оптоволоконні дрони — вони стійкі до впливу РЕБ на канал керування, але мають обмеження за дальністю польоту.