Верховний Суд визначив критерії розмежування критики керівництва і шкоди діловій репутації підприємства

Про це повідомляє Судово-юридична газета, інформує DailyLviv.com. 7 жовтня 2026 року Перша судова палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 758/6771/23 залишила без змін рішення попередніх інстанцій у позові ПАТ «Центренерго» до журналіста та громадської організації «Агентство вільної інформації».

У червні 2023 року ПАТ «Центренерго» звернулося до суду з вимогами визнати недостовірними матеріали журналіста (відео на YouTube та допис на «Цензор.НЕТ»), які нібито принижують ділову репутацію підприємства, та стягнути 200 тис. грн моральної шкоди, зобовʼязати опублікувати спростування і видалити публікацію з вебсайту. Позивач посилався на негативний вплив інформації на господарську діяльність і довіру контрагентів.

Шевченківський районний суд Києва 30 квітня 2025 року відмовив у задоволенні позову, а Київський апеляційний суд 16 жовтня 2025 року залишив це рішення без змін. Суди попередніх інстанцій визнали, що більшість висловлювань є оціночними судженнями щодо діяльності та якостей конкретних керівників, а щодо тверджень про фінансові показники врахували надані журналістом документи, зокрема лист Державної аудиторської служби та протокол засідання наглядової ради.

Верховний Суд у постанові від 7 жовтня 2026 року підкреслив, що для визнання факту порушення ділової репутації необхідно встановити сукупність обставин: а) доведення інформації до відома хоча б однієї особи; б) віднесення інформації до конкретної фізичної чи юридичної особи; в) недостовірність інформації; г) порушення особистих немайнових прав або перешкода у їх здійсненні. Суд також наголосив на потребі відрізняти відомості про саму юридичну особу від критики її менеджменту.

ВС зазначив, що більшість спірних висловлювань стосувалася діяльності та якостей конкретних осіб і тому не прямо належала до характеристики юридичної особи. Критика, спрямована на менеджмент, не автоматично прирівнюється до поширення недостовірної інформації про підприємство. Суд навів приклади оціночних висловлювань, такі як «відсутності фахових навичок» чи «безпринципності», які стосуються керівників, а не юридичної особи загалом.

Окремо Верховний Суд розглянув твердження про фінансові показники та збитки ПАТ «Центренерго». Суд врахував, що журналіст надав документальні докази: лист Державної аудиторської служби, де йдеться про порушення на 13,24 млрд грн і втрату фінансових ресурсів на 7,23 млрд грн, а також протокол наглядової ради із записом про збитки за перший квартал 2023 року. ВС констатував, що ці твердження були представлені як факти і підтверджені наданими документами, а отже підлягають іншій оцінці, ніж оціночні судження.

Суд також звернув увагу, що журналіст отримав інформацію від члена наглядової ради, який підтвердив у суді факт надання даних та їх зміст, що свідчило про належну перевірку відомостей журналістом. Верховний Суд врахував суспільний інтерес до діяльності стратегічного державного підприємства під час війни і застосував ширші межі допустимої критики, пославшись на статтю 30 Закону України «Про інформацію» та статтю 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, ВС нагадав про процесуальні межі касаційного перегляду відповідно до статті 400 ЦПК України: суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм права, але не має повноважень по-новому встановлювати обставини або переоцінювати докази. Через це доводи касаційної скарги ПАТ «Центренерго» про переоцінку доказів були відхилені.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПАТ «Центренерго» без задоволення та підтвердив, що для захисту ділової репутації юридичної особи недостатньо негативної критики діяльності або менеджменту: потрібно довести, що інформація стосується саме позивача, є недостовірною і порушує його особисті немайнові права.