Від Нью-Йорка до Монреаля: які іноземці з'їжджалися на Волинь 100 років тому

Маневичі відомі далеко за межами Волині не лише завдяки своїй історії, а й через події, які формували репутацію містечка в різні часи. Та чи знали про Маневичі за кордоном століття тому? Чи приїздили сюди іноземці – і що саме приводило їх на Волинь?

Архівні документи за кілька місяців 1936 року відкривають цікаві подробиці тогочасного життя Маневичів. Місцева влада реєструвала прибулих іноземців і фіксувала мету їхнього візиту. Завдяки цим записам сьогодні можна дізнатися, хто приїздив до містечка з Нью-Йорка, Піттсбурга, Праги, Парижа та інших міст.

Одні навідували родичів, інші приїздили у службових справах, а дехто обирав Маневичі для відпочинку. Адже майже сто років тому містечко було курортною місциною, куди влітку курсував потяг із Варшави. Історії його гостей допомагають побачити Маневичі як жваве містечко з міжнародними зв’язками, промисловістю та власною курортною атмосферою.

Про це пише «Волинський монітор».

Завдяки архівним записам 1936 року, довідуємося, що, наприклад, американець із Піттсбурга Шелдон Грос прибув до Маневич відвідати родичів на вул. Сосновій, 16, а мешканець Нью-Йорка Самуель Фукс гостював у своїх рідних на вул. Промисловій, 22. Громадянка Чехословаччини Ета Столярович приїхала з Праги, щоб провідати батьків, які проживали на вул. Луцькій, 63. Громадянка Франції Ванда Патріарш прибула навідати своїх батьків. 70-річний австрієць Франц Келбетц навідався до Маневич із Відня, щоб побачитися з родиною свого сина Рудольфа.

Православний священник із Березівки на Поділлі Олександр Судакевич прибув у зв’язку з призначенням на посаду настоятеля православної парафії сусіднього села Маневичі (тепер Прилісне). Британський підданий Мордко Воскобойник приїхав із Тель-Авіва до своїх рідних, які мешкали на вул. Сенкевича, 14. Мешканець Москви Шева Гелерман дістався із СРСР, щоб провідати доньок, які мешкали в Маневичах на вул. Промисловій, 16.

Осетин із радянським громадянством Константін Зангієв приїхав зі своєю румунською дружиною Марією, щоб відвідати в Маневичах тещу, яка проживала на вул. Луцькій. Натомість громадянка Румунії вірменського походження Єлизавета Айваз приїхала з Кишинева в гості до своїх родичів ‒ маневицьких землевласників Бірарів ‒ і зупинилася в їхньому маєтку Смолодувка.

Вулиця Луцька в Маневичах, що вела від залізничної станції до санаторного парку. Фото 1935 р.

Лише за кілька місяців 1936 р. до Маневич прибули близько десяти бельгійців із родин Ляшаппелль і Де Дейне. Вони зупинялися у власному будинку на вул. 3 Травня, 10. Як відомо, вони були власниками одного з найбільших волинських підприємств міжвоєнного періоду – маневицької паркетної фабрики компанії «Aug. Lachappelle Parquets»».

Але ще цікавіше те, що в Маневичі приїздили й справжні відпочивальники. Не забуваймо, що містечко в ті роки було курортною місциною, а з Варшави протягом усього літнього сезону курсував потяг із кінцевою станцією в Маневичах.

Реклама пансіонату «Варшав’янка»

Колишній пансіонат «Варшав’янка». Фото 1958 р.

Наприклад, громадянин Чехословаччини Франтішек Кралічек відпочивав тут понад місяць. Влітку на відпочинок прибули також палестинець Пінхас Гуртенштейн із Єрусалима, піддана Британської Канади Ліба Зінюк із Монреаля та Василь Лазаренко з Дніпропетровської області в радянській Україні. 

За кожним із цих імен ‒ якась буденна або драматична родинна історія, про яку ми вже навряд чи довідаємося. Можливо, нам ніколи не вдасться відкрити імена всіх, хто створював маневицький курорт, працював там чи приїздив відпочивати. Навряд чи ми дізнаємося про всіх причетних до промислового й економічного розвитку Маневич, завдяки яким ще 100 років тому тут вирувало життя справжнього європейського містечка.

Архівні документи гміни Маневичі за 1936 р.