Від Трипілля до сучасної війни: музичну «Українську Одіссею» записали в Івано-Франківську
«Масштабно. Це наче кіно в реальному часі, але без картинки. Мені хочеться пишатися, але не тому, що я авторка цього проєкту, а тому, що я є нащадком історії, яка відбувалася на наших теренах. Хочеться, щоб українське звучало так, що люди питали: це «Гра престолів»? А ми: ні, це наша Русь. І не жалілися на кризи й недофінансування, а показували: ось, дивіться, яке класне в нас робиться», — каже Марія.
«Добра заздрість»
Ідея з’явилася з питання: що, якби українські мавки, козаки й трипільські боги звучали так само епічно, як Середзем’я з «Володаря перснів»?
«Звучить дивно, але це добра заздрість. Я дивилася фільми, які мене захоплювали, і думала: чому нічого такого немає про наші краї? Є легенди про короля Артура, фільми про вікінгів, «300 спартанців», «Володар перснів. А я їздила на Синевир, ходила Карпатами, слухала давні легенди й щоразу питала себе: чому немає фільму про це? Як би я хотіла побачити тумани Синевиру на екрані», — розповідає Марія.
На її думку, кіно визначає, що світ знає про країну.
«Про інші країни я знаю багато саме тому, що про них зняли кіно. Візьміть серіал „Чорнобиль“: він відкрив усьому світові, що тоді сталося. А це лише один маленький фрагмент нашої історії. Нещодавно я побувала в Британії на виставці давніх культур. Єгипет, Месопотамія, культура майя, і жодного слова про Трипілля, хоча воно такого самого віку», — каже композиторка. І підсумовує: «Якщо ми самі не говоритимемо про свою культуру, ніхто не говоритиме».
Звідси кілька цілей проєкту: показати глибину українських історій, дати поштовх майбутнім книжкам і фільмам, зробити уроки історії цікавішими для дітей і привернути увагу світу до того, що відбувається в Україні.
«Бо війна з росією триває на наших землях дуже давно», — наголошує Марія.
Чому Одіссея?
Назва, за словами Марії, «з’явилася якось сама й не має стосунку до фільму Нолана».
«Мені хотілося масштабу: ми музикою описуємо кілька тисяч років. І я розуміла, що майже весь цей шлях ми були на своїй землі, але постійно мусили її відстоювати», — пояснює вона.
Перший твір — трипільський ритуал спалення села. За її словами, люди залишали домівки в пошуках кращого життя й палили все, щоб не було куди повертатися, а душі предків, які жили в хатах, могли піти у вирій. «Вони вірили, що міста теж мають душі», — додає композиторка. Далі, каже вона, шлях триває: розквіт Русі, падіння 1240 року, століття боротьби за право бути українцями. «І ми, як Одіссей, проходимо випробування, щоб знову знайти дім і просто мирно жити: садити помідори, збирати яблука».
Блоки йдуть за хронологією: Трипілля, слов’янські часи, розквіт Русі, падіння Києва, козаччина, «Під чорним сонцем» про народ, який постійно б’ється за свободу. Окремий блок присвячено істотам: русалкам, мавкам, чугайстрам. Ще кілька блоків — про локації, які Марія називає маленькими саундтреками: опільські болота, гірські озера, Синевир, Тустань, Хотинська фортеця, Олеський замок, Дніпро, Кримські гори, степ.
«Хотілося показати, що Україна — не лише соняшники й пшениця», — каже вона.
«День, коли закінчиться війна»
Остання композиція називається «День, коли закінчиться війна» це й найулюбленіша для Марії: «Технічно вона не найскладніша, але найособистіша: це моя мрія». Авторкаописує її «наче рожевий світанок».
«Починається з соло віолончелі, інші інструменти підхоплюють, музика наростає, і разом із нею проходять емоції: спершу злість, у кінці прийняття. Усвідомлення втрати й щастя водночас: війна скінчилася, але багато людей цього вже не побачать», — каже Марія.
Мирне життя композиторка пов’язує з дитинством: «Я от зараз, коли думаю, а що для мене мир? А як це жити в мирній країні? Мені не згадується весь цей успішний успіх, я зразу згадую село батьківське, де я виросла, як я збирала яблука, як я просто могла собі сидіти на качельці і читати книжку. Оце таке відчуття якогось спокою, що ти проснешся і завтра теж все буде добре і спокійно».
Музика, що лунає з книжок
«Ми розуміли, що повноцінного фентезі-фільму не знімемо, але дуже хотіли зануритися в кінематографічну, чарівну атмосферу. Разом із режисерами Володимиром Бакуном та Юлією Денис вирішили зробити центральною книгу», — розповідає композиторка.
«З книжок почалася моя любов до фантастики», — додає вона.
У сюжеті маленька дівчинка потрапляє в бібліотеку й чує музику, але не розуміє, звідки вона. Шукаючи джерело, вона виявляє, що музика лунає з книжок, а кожна сторінка відкриває окрему епоху: Трипілля, козацькі часи. Одну зі сторінок присвячено нападу на Київ 1240 року: спочатку чутно низькі барабани, потім ворожі ріжки, потім у київських церквах б’ють у дзвони, а далі настає раптова тиша — місто впало. Книгу ілюструвала Олександра Дікая, а Дар’я Бондаренко вручну розписала й зшила її.
У проєкті звучать і справжні артефакти. Для першої композиції працівники музею «Трипільська культура» в Легедзиному записали звучання глиняної статуетки «Богиня-Мати» (VI–III тис. до н. е.) і зерна всередині трипільських горщиків. Ярема Павлів зіграв на 100-річній карпатській скрипці.
Про команду та запис
Над проєктом працювали менше ніж пів року, Марія каже: «Ідея жила в мені давно, а коли з’явилася можливість отримати грант, ми одразу подалися». За її словами, 85 хвилин музики зазвичай пишуть два роки, а команді треба було вкластися в лічені тижні. Людей, ділиться композиторка, знайти було просто: «Команду зібрати було легко: я відкривала особисті повідомлення, писала: „Привіт, я роблю ось таке“, і відгукнулися майже всі». Вона додає: «Без цих людей і без Українського культурного фонду нічого б не сталося».
Композиції Марія давала слухати менторам і колегам, зокрема своїй викладачці Пенці Кунєвій. Кунєва — болгарсько-американська композиторка й оркестраторка, якабрала участь у створенні музики до анімаційного фільму Disney «Моана» (2016).
«Довго вагалися, якою мовою співатиме хор: якщо українською, за кордоном можуть не зрозуміти суті. Але іноземці казали, що їм важливо почути, як звучить українська, а суть вони прочитають в описі, — розповідає Марія.
Щодо техніки, композиторка була на Air Studios — лондонська студія звукозапису, де записували музику до фільмів «Інтерстеллар», «Бетмен: Початок», «Гаррі Поттер і Келих вогню» та багато інших.
«І ти розумієш, що якщо взяти філармонію та Air Studios, то в нас просто немає такої кількості технічного обладнання, мікрофонів, фахівців», — каже Марія. Тому вона консультувалася з колегами, щоб зрозуміти, «як ти можеш адаптувати ті обставини, які є, щоб зробити з них щось наближене до того, як би це могло бути».
Чому саме Франківськ
«Існує стереотип, що супероркестри бувають лише в столиці чи у Львові. Записуючи у Франківську, ми хочемо його розвінчати: талановиті люди є в різних містах. Мені хочеться, щоб життя в меншому місті не означало, що ти менш достойний», — пояснює Яремак.
Це рідне місто для композиторки, де вона вже працювала з диригентом Романом Дзундзою й директором філармонії Володимиром Рудницьким. Музиканти, за її словами, розповідали, що такого серйозного запису з такою кількістю мікрофонів у них ще не було.
Про плани
Композиторка мріє про живий концерт «Української Одіссеї», адже людей залучено стільки, що вони не помістилися на сцені у Франківську. Найбільше Марія Яремак хоче провести його в Карпатах, біля фортеці Тустань: вивезти оркестр, привезти глядачів і розпалити гігантську ватру. Мета, за її словами, — під зоряним небом «прожити всі ці історії разом, наче хтось розповідає нам давні легенди про землі, на яких ми виросли».
Офіційний вихід альбому «Українська Одіссея» відбудеться у жовтні 2026 року.
Авторка статті: Софія Ціник
Джерело: Франківчани
Поділитися