«Віддавав військовим власне взуття»: у Луцьку попрощалися з волонтером та воїном Володимиром Тарановичем (фото)

У Луцьку 22 жовтня попрощалися із захисником України та волонтером Володимиром Тарановичем, який загинув 14 липня 2026 року під час виконання бойового завдання. Чоловік із 2014 року допомагав українським військовим, возив на фронт необхідне, ремонтував автомобілі та перевозив додому тіла полеглих захисників.

Про це повідомили в Луцькій міській раді.

Чин похорону відбувся у кафедральному соборі Святої Трійці. Провести Володимира в останню путь прийшли рідні, друзі, побратими, колеги та представники міської влади. Поховали захисника в секторі почесних поховань на міському кладовищі в селі Гаразджа.

Володимир Таранович народився 15 березня 1978 року в селі Велика Глуша Камінь-Каширського району. Понад 20 років жив і працював у Луцьку. Був майстром-меблярем, мав власну справу та, за спогадами близьких, завжди знаходив час, щоб допомогти іншим.

Волонтерити чоловік почав у 2014 році. Відтоді здійснив багато поїздок на фронт, доставляв військовим необхідне, возив автомобілі та допомагав із їхнім ремонтом. Також перевозив тіла загиблих українських воїнів додому.

За свою волонтерську діяльність Володимир отримав численні нагороди, медалі, відзнаки та подяки від військового командування й волонтерської спільноти.

У 2025 році після багатьох років волонтерства він сам долучився до лав Збройних сил України. Військові дали йому позивний «Павук», яким чоловік пишався.

Дружина Людмила згадує Володимира як добру, щиру та працьовиту людину з великим серцем.

«Для мене він назавжди залишиться найкращим, найріднішим і найдорожчим», – розповіла жінка.

Сусідка та колега Володимира Галина також багато років знала його як волонтера. Разом із її чоловіком він їздив на фронт і доставляв допомогу військовим. Востаннє вони зустрілися в червні в Краматорську, за місяць до загибелі захисника. Тоді зробили спільне фото та обійнялися. Ця зустріч стала для них останньою.

За словами Галини, Володимир продовжував допомагати іншим, навіть коли сам був виснажений після поїздок. Він вірив у перемогу та залишався відданим своїй справі.

Кум Володимира пригадав один із випадків під час волонтерської поїздки на Схід. На позиції в одного з військових не було чобіт, тож чоловік віддав йому власне взуття, а сам перевзувся в капці.

У Володимира Тарановича залишилися сестра, племінники, цивільна дружина та семеро дітей.

Вічна пам’ять захиснику України.

Редакція сайту новин Волині «Конкурент» висловлює співчуття рідним і близьким.