Відключення світла восени та енергетичні «соти» після війни — які сценарії прогнозують для України

Восени 2026 року Україна може зіткнутися з обмеженнями електропостачання переважно в години пікового споживання. Тривалість відключень залежатиме від інтенсивності російських атак, їхніх цілей, темпів відновлення пошкоджених обʼєктів і забезпеченості протиповітряними ракетами.

Про це йдеться в дослідженні від AIN «Українська енергетика: “зелені” рішення, відновлення й інвестиції»

Водночас опитані експерти не прогнозують постійного дефіциту генерації за всіх сценаріїв. У довгостроковій перспективі вони бачать розвиток енергосистеми в поєднанні великих електростанцій, розподіленої генерації, оновлених мереж і систем накопичення енергії.

Відключення світла восени 2026 року: базовий і кризовий сценарії

За словами Андріана Прокіпа, доктора економічних наук, керівника енергетичних програм Українського інституту майбутнього та старшого наукового співробітника Інституту Кеннана, говорити про постійний дефіцит генерації некоректно. Він виникає переважно у години вечірнього піку споживання.

Прогнози залежать від того, чи відбудуться нові обстріли, наскільки інтенсивними вони будуть і що саме атакуватиме росія — генеруючі потужності чи систему передачі електроенергії.

За відсутності нових масштабних атак і за звичайної для сезону погоди Прокіп не очікував суттєвих проблем з електропостачанням у вересні та жовтні. За його оцінкою, підстав прогнозувати аномально холодну осінь немає.

Експерт з енергетичних питань Геннадій Рябцев розглядає два сценарії — базовий і кризовий. Найімовірнішим він називає базовий: росія продовжуватиме атакувати теплову генерацію, гідроелектростанції, об’єкти передачі та розподілу електроенергії, а швидко відновлювати їх вдаватиметься не завжди.

За такого розвитку подій Рябцев прогнозує невеликий дефіцит, особливо у пікові години. Це може призвести до обмежень потужності для промисловості в більшості регіонів і стабілізаційних відключень для населення — до півтори черги у пікові години в окремих регіонах.

Кризовий сценарій, за його словами, можливий за відсутності протиповітряних ракет. Тоді тривалість відключень зростатиме і для підприємств, і для побутових споживачів. Найдовшими вони можуть бути в районах, які зазнаватимуть балістичних ударів, зокрема в Києві, Одесі, Дніпрі, Харкові та прифронтових регіонах.

Як енергетичні «соти» мають посилити стійкість енергосистеми

Рябцев очікує, що архітектура української енергосистеми продовжить змінюватися: кількість невеликих генеруючих установок зростатиме, а потужності розосереджуватимуть.

За його оцінкою, потрібно побудувати ще кілька сотень малих генеруючих установок потужністю від 10 МВт та обʼєднати їх у місцеві або регіональні мережі. Такі підсистеми мають працювати як у складі загальної енергосистеми, так і в ізольованому режимі. Саме цей підхід передбачає створення енергетичних «сот».

Для їхньої роботи недостатньо встановити електростанції — потрібні також мережі, які зʼєднають їх зі споживачами на відповідній території. Водночас, наголошує Рябцев, децентралізація не має перетворитися на «енергетичний сепаратизм»: нові установки повинні залишатися складовою обʼєднаної енергосистеми України.

За словами експерта, у жодному регіоні поки не виконано в повному обсязі комплексний план енергетичних «сот» для міста чи регіону.

Що потрібно для енергетичної стійкості громад

Децентралізація не означає відмови від великих електростанцій, зокрема атомних, наголошує Рябцев. Їхні ремонти й технічне обслуговування потрібно проводити вчасно та в повному обсязі.

Паралельно необхідно захищати магістральні й розподільчі мережі від ударів, підтримувати їхню роботу та створювати резерв особливо вразливого обладнання.

Нові установки, за словами експерта, мають забезпечувати гарантовану потужність, незалежно від наявності сонця чи вітру. Також потрібні запаси енергоресурсів і обладнання на центральному, регіональному, місцевому рівнях та на окремих об’єктах.

Окремий пріоритет — автономне живлення критичної інфраструктури. Рябцев наголошує, що йдеться не лише про резервні джерела на кілька годин, а про можливість працювати незалежно від зовнішнього енергопостачання та погодних умов.

Якою може бути енергосистема України після війни

Майбутнє української енергосистеми — у балансі між великою базовою генерацією та розподіленими джерелами енергії, вважає директор з розвитку бізнесу Elementum Energy Максим Артеменко.

За його словами, після війни децентралізовані рішення, передусім на основі відновлюваних джерел, мають доповнювати загальну мережу та стати основою автономних промислових і житлових кластерів із замкненими розподільчими системами.

Перевагою такої моделі Артеменко називає стійкість: розосереджені енергоресурси складніше уразити одночасно, а їхнє відновлення потребує менше часу й ресурсів.

В Укренерго вважають, що базове навантаження й надалі покриватимуть атомні електростанції, потужність яких потрібно збільшувати. Для балансування системи та покриття пікового споживання передбачають установки на біомасі, відновлювані джерела енергії та нову високоманеврену газову генерацію.

Ключовою умовою роботи цієї моделі в компанії називають масове впровадження промислових систем накопичення енергії.

Які пріоритети визначають на перші роки відновлення

У EUEA зазначають, що Енергетична стратегія до 2050 року передбачає кілька сценаріїв, які залежать від термінів завершення війни, ВВП, демографічної ситуації та інтеграції України до ЄС.

Найреалістичнішим фахівці вважають гібридний сценарій: великі АЕС забезпечують базове навантаження, масштабний розвиток відновлюваної енергетики дає основний приріст потужностей, а розподілена газова й когенераційна генерація допомагає балансувати систему.

Водночас у EUEA зауважують, що енергетична стратегія, ухвалена за місяць до повномасштабного вторгнення, вже не відображає реальних умов. Міністерство енергетики разом зі Світовим банком працюють над новою.

У перші пʼять–сім років після завершення активної фази війни пріоритетами мають стати швидке відновлення балансуючих потужностей, інтеграція розподіленої генерації та реконструкція мереж відповідно до нової структури енергосистеми.

Українська енергосистема проходить через найскладнішу трансформацію у своїй історії — від масштабних руйнувань до побудови розподіленої мережі нового покоління. 21 жовтня редакція AIN презентувала власне дослідження «Українська енергетика: “зелені” рішення, відновлення й інвестиції».

На події обговорили, як країна проходить цей шлях, де шукати фінансування на енергетичне відновлення та які рішення рятують споживачів і бізнес.

Для підготовки матеріалу команда AIN проаналізувала понад 45 профільних джерел. Серед них: дані НЕК «Укренерго», НКРЕКП, Держстату, Міненерго, OECD Nuclear Energy Agency, World Nuclear Association, Energy Charter, Європейсько-українського енергетичного агентства (EUEA) тощо.

Дослідження реалізовано за підтримки партнерів: UGB «Укргазбанк», Ecotech Invest та KTS Engineering.