«Відома у світі оперета»: в кропивницькому театрі цього сезону приготували «Летючу мишу» й ще п'ять прем'єр

У цьому сезоні кропивницький театр імені Марка Кропивницького підготував для глядачів шість прем'єр українських та закордонних режисерів. Одна з них — всесвітньо відома оперета «Летюча миша». Також пропонуватимуть інтерактивні вистави й екскурсії за лаштунки.

Про це Суспільному розповів художній керівник театру Антон Меженін.

27 жовтня відзначають 144-ту річницю створення першого українського професійного театру у тодішньому Єлисаветграді, нині Кропивницький. Заснував театр драматург, актор та режисер Марко Кропивницький. Відкрили його виставою «Наталка Полтавка».

Планують шість прем'єр

За словами керівника театру, постановник «Летючої миші» — головний режисер Харківського національного театру опери та балету.

«Це велика, масштабна, відома в світі оперета».

Одну з шести прем'єр глядачі в Україні побачили у вересні. Це постановка за твором французького автора Мартінеса «Виставу не скасовано». Також цього літа кропивницький театр зіграв її у Франції, на Міжнародному фестивалі в Авіньйоні.

Загалом упродовж сезону над постановками працюватимуть щонайменше шість режисерів. 29 листопада відбудеться прем'єра вистави за Іваном Карпенком-Карим «Сто тисяч», в грудні — «Лускунчик».

Режисер-постановник з Києва Слава Жила розповів Суспільному, що одне з того, чим зацікавлює глядача — оформлення вистави.

«Аби сучасному глядачу було цікаво, для нього працює більше форма, зовнішня складова, тобто засоби виразності, з якими ми працюємо. Персонажі будуть мати сучасні костюми. І оформлення одночасно і умовне, і сучасне».

Запровадили щотижневу екскурсію

За словами Антона Меженіна, театр має бути різноманітним і зацікавлювати глядачів. Для цього їх залучають до інтерактивів, щоб вони не лише спостерігали за акторами, а й були учасниками дійства.

«Цього сезону запровадили акцію «День в театрі». Це розширена екскурсія — коли глядачі приходять і мають можливість побачити все, чим живе театр під час робочого дня».

«День в театрі» організовують щовівторка. Під час інтерактивних екскурсій показують швейний цех, гримерні акторів.

Театр — це і розвага, і мистецтво. Тут важливо правильно балансувати, вважає акторка Надія Мартовська.

«Ми в жодному разі не можемо втратити те, що таким складним чином було створено нашими корифеями. Перед сучасним театром ставиться дуже багато завдань. Ми маємо і заробляти гроші, і творити мистецтво. Потрібно обов'язково баланс. Тобто суто розважальні вистави, які дають гроші, Я не думаю, що їх повинно бути багато, але так, вони мають бути, і дуже високої якості. І бажано, щоб у кожній, навіть ось такій виставі було про що подумати, щоби людина впізнавала себе. І звісно, це мають бути патріотичні вистави. Тому що Україна, війна».

Після Нового року в театрі планують спільну робота з грузинським режисером Гіо Пачкорія над виставою за твором Марка Кропивницького. Назву поки художній керівник не розголошує. Декілька прем'єр, сказав, готує й він.

Як виник перший професійний український театр

Все почалося 1876 року, коли російський імператор Олександр II підписав Емський указ про повну заборону українського письменства. Разом з Валуєвським циркуляром 1863 року він мав повністю витіснити нашу мову з культурної сфери. Згідно з його положеннями, були заборонені книжки українською, викладання у школах, концерти і театральні вистави.

1881 року пункт Емського указу про заборону українських п'єс переглянули, але встановили обмеження: виступи українською чи польською мали йти лише після того, як актори виступлять із тією самою програмою російською. Проте цей крок «легалізував» існування українського театру.

Цим скористався Марк Кропивницький, завдяки якому з 10 січня 1882 року поставили п'єсу Шевченка «Назар Стодоля».

Друга спроба втілити мрії Кропивницького розпочалась восени 1882 року. Марко Лукич в тодішньому Єлисаветграді, нині Кропивницький, зібрав трупу під назвою «Товариство акторів». До його складу входили брати Тобілевичі (псевдоніми: Івана – Карпенко-Карий, Миколи – Садовський, Панаса – Саксаганський), Михайло Старицький, Єфросинія Зарницька, Марія Заньковецька та інші. Театр був професійним, усі артисти, крім природних голосових даних, мали професійну підготовку.

Вікторія Волошаненко, Василь Левицький