Запускається з руки й дуже тихий: як готують операторів нових розвідувальних БпЛА "Сокіл"

Благодійний фонд Сергія Притули збирає 8,5 мільйона гривень на розвідувальні безпілотники Sokil для Десантно-штурмових військ. Проєкт реалізують спільно з мережею АЗК WOG: 2,5 мільйона гривень уже зібрали, а перші борти планують передати 82-й окремій десантно-штурмовій Буковинській бригаді. Крім закупівлі безпілотників, фонд організовує п'ятиденний курс підготовки операторів.

Про особливості розвідувального БпЛА Sokil, його переваги над коптерами, підготовку екіпажів, потреби військових на фронті та важливість повітряної розвідки в ефірі Армія FM розповіли керівник Мілітарного департаменту благодійного фонду Сергія Притули Богдан Данилів та командир взводу розвідки та коригування першої роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади на позивний Барбарис.

— Де зараз виконує завдання 82-га окрема десантно-штурмова бригада і якою є ситуація у вашій смузі відповідальності?

Барбарис:

— Ми на Олександрівському напрямку. Це не секрет, інформація вже відкрита. Ситуація стабілізувалася після того, як ми туди зайшли десантним угрупованням.

— Що зараз найбільше ускладнює роботу підрозділів: активність російської піхоти, артилерія, дрони чи засоби радіоелектронної боротьби? Наскільки змінилася ситуація порівняно з попереднім роком?

Барбарис:

— Думаю, що ключова проблема зараз для всіх військ — це інфільтрація, насамперед. На нашому напрямку це не виняток. Якщо говорити про мою специфіку, а саме розвідку БпЛА-компоненти, то для нас це радіоелектронна боротьба, а також підрозділи ППО противника.

— Чи можете розповісти про здобутки за останній час — за цей тиждень, місяць або попередній місяць?

Барбарис:

— Я, напевно, відзначу всю бригаду, тому що саме на нашому напрямку руху ворога майже немає. Ділянки ліворуч і праворуч від нас страждають. Це навіть є в інтерв'ю нашого командира бригади. А загалом у смузі нашої відповідальності все стабілізовано, тому якихось визначних подій за останній період я відзначити не можу.

— Ви командуєте взводом розвідки та коригування. Наскільки взагалі залежить робота ударних екіпажів від розвідки? Що відбувається, коли підрозділ втрачає можливість вести повітряну розвідку — через погоду, РЕБ або втрату борта?

Барбарис:

— Ми насамперед очі ударних підрозділів. Тобто саме ми виявляємо цілі, надаємо цілевказання, а також аналітику для планування ураження цілей. Без очей, звісно, важко, але ударні засоби все одно продовжують працювати, незважаючи на погодні умови. Війну не можна поставити на паузу і сказати: «Ну, сорі, чуваки, у нас туман, тому все, війна — стоп». Треба все одно діяти, адже ворог просочується. У такому випадку розвідку вже проводять ударні засоби.

— Наскільки дорогою для підрозділу може бути хоча б одна доба без повноцінної повітряної розвідки?

Барбарис:

— Думаю, що життя піхотинця безцінне. Відсутність розвідки насамперед ускладнює життя саме піхоті, тому що противника доведеться виявляти ближче, ніж це було б можливо, якби розвідка працювала в повітрі.

— Чому для фонду Сергія Притули та військових підрозділів забезпечення розвідувальними дронами є настільки важливим? Як часто підрозділи звертаються із запитами саме на розвідувальні борти?

Богдан Данилів:

— Сама розвідка — це невід'ємна і дуже важлива компонента на полі бою. Без неї точно нікуди. Ідеться не лише про тактичний рівень, а й про оперативно-тактичний і навіть умовно стратегічний. Для того, щоб правильно планувати дії підрозділів і визначати цілі для ураження — чи то FPV-дронів, чи засобів middle strike, чи навіть deep strike, — потрібно проводити розвідку. Звичайно, запитів на розвідувальні борти дуже багато. Це і Mavic — розвідка тактичного рівня, для якої потрібні недорогі розвідувальні БпЛА. Але також у нас є проєкт, у межах якого ми забезпечуємо підрозділи такими умовними «Шарками». Вони літають на оперативно-тактичну глибину, де шукають уже дуже важливі цілі: різні РЛС, засоби ППО, великі угруповання військ. Це допомагає планувати ураження та знищувати ворога.

— Які комплекси зараз найбільш затребувані? Чи є перелік із п'яти або десяти безпілотників, які військові найбільше хочуть мати у своїх підрозділах?

Богдан Данилів:

— Зараз дуже важливо забезпечувати підрозділи, я б не сказав дешевими, але недорогими розвідувальними БпЛА, тому що їх збивають. Колись ми протидіяли «Залам», «Орланам» та іншим російським розвідувальним безпілотникам, для цього придумали перехоплювачі. Але, звичайно, росіяни також навчилися це робити. Вони теж збивають наші розвідувальні борти. Тому напрямок розвитку і масштабування саме недорогих розвідувальних бортів тактичного рівня — це те, куди потрібно рухатися. Ми також дивимося в цьому напрямку. Один із найбільш масштабованих і доступних зараз варіантів — це, звичайно, БпЛА Sokil. Він є розвідником тактичного рівня.

— У чому принципова різниця між коптерами на кшталт Mavic і розвідувальними літаками? Які завдання краще виконувати коптером, а для яких потрібен саме літак?

Барбарис:

— Думаю, ключова відмінність — це час перебування в повітрі. Mavic не зможе триматися в повітрі, наприклад, дві години. А «Шарки» зараз можуть перебувати там близько п'яти годин. Mavic зазвичай забезпечує 40–50 хвилин активної розвідки, після чого змушений повертатися. Плюс — безпека оператора. Оператори Mavic мають сидіти ближче до лінії роботи, тоді як оператори крилатих БпЛА можуть розташовуватися далі. Це, звичайно, впливає на їхню безпеку. Також важлива дистанція. Mavic не може залітати надто далеко, а безпілотник літакового типу, залежно від класу, типу та безпосередньо його тактико-технічних характеристик, може літати на відстань від 30 до 200 кілометрів і більше. Думаю, що всі ми бачили приклади роботи підрозділів на три літери, які активно проводили розвідку на відстані понад 250 кілометрів. Наша бригада займається розвідкою тактичного рівня. Ми закриваємо дистанції понад 40 кілометрів і працюємо переважно по логістиці ворога. Це якраз наша тема.

— Ви працюєте з розвідувальним літаком Sokil. Інші екіпажі також відзначали його, зокрема простоту в керуванні та можливість працювати на значних дистанціях. Це так?

Барбарис:

— Так, усе правильно. Насправді поріг входження в роботу із Sokil дуже низький. Особливо якщо оператори мають досвід роботи з крилатими БпЛА, то навчання займає мінімум часу. Якщо екіпажі вже досвідчені, навчання може тривати до тижня. Якщо недосвідчені — два, можливо, три тижні, і все.

— Як і коли фонд Сергія Притули звернув увагу саме на такі літальні апарати, як Sokil?

Богдан Данилів:

— Насправді ми давно працюємо з виробником. Це доволі відомий великий виробник, який має велику лінійку продуктів, зокрема FPV-дрони, безпілотники на оптоволокні. Ну і, звичайно, зараз — БпЛА Sokil. Ми давно співпрацюємо. Причому зараз у нас не лише проєкт із закупівлі цих бортів, а й навчання операторів. У навчальному центрі фонду Сергія Притули є п'ятиденний курс саме на БпЛА Sokil. Ми працюємо з виробником, який зацікавлений у тому, щоб екіпажі, які отримують ці безпілотники, вже вміли на них літати та експлуатувати їх. Ми забезпечуємо підтримку виробнику, а також допомагаємо різним військовим частинам із навчанням.

— Як побудована підготовка операторів? Скільки часу потрібно, щоб людина могла повноцінно працювати з таким літаком?

Богдан Данилів:

— У виробника є різні курси та програми. Наша програма — це п'ятиденний курс. До нас направляють пілотів, операторів та екіпажі з різних військових частин — безпосередньо або через виробника. Це люди, які вже мають хоча б мінімальний досвід роботи з БпЛА. Ми підвищуємо їхню кваліфікацію. Щодо забезпечення, то це або виробник забезпечує відповідні екіпажі, або ми. Зараз, наприклад, реалізуємо проєкт і збираємо 8,5 мільйона гривень у межах проєкту «Вогонь допомоги». Плануємо передавати літальні апарати підрозділам ДШВ.

— Хто взагалі може стати оператором розвідувального літака? Які навички потрібні людині, щоб опанувати таку техніку?

Барбарис:

— Насправді жодних обмежень немає. Будь-хто може стати оператором літака. Просто треба розуміти, з чим ти працюєш, мати здоровий глузд, базове розуміння аеродинаміки. Навчити можна будь-кого. Питання лише в часі навчання: хтось швидше все схоплює, хтось довше.

— Часто кажуть, що дуже круті оператори виходять із геймерів. Мовляв, вони ледь не з першого разу починають літати й добре працювати. Чи справді для цього потрібно мати ігровий досвід, чи ще треба бути хорошим водієм або інженером?

Барбарис:

— Насправді все залежить від типу літака та способу його посадки. Якщо посадка відбувається по-літаковому і керування здійснюється пультом, то, напевно, дрібна моторика пальців буде додатково корисною. Якщо людина мала досвід гри на PlayStation, це теж може допомогти. Але загалом це необов'язково. Усього цього можна навчитися. До речі, хочу додати, що саме два наші екіпажі були навчені на базі Фонду Сергія Притули.

— Як виглядає екіпаж, який пілотує такий літак? Це одна, дві чи три людини?

Барбарис:

— Класично це три людини. Безпосередньо той, хто керує літаком, людина, яка працює з камерою, і командир екіпажу, який отримує завдання та передає далі інформацію. Тобто людина, яка відповідає за комунікацію. Але, наприклад, у нашому підрозділі ми намагаємося забезпечити максимальну взаємозамінність, тому що потрібно організовувати ротації, відпустки. Наскільки це можливо, намагаємося зробити так, щоб усі вміли все. У когось щось виходить краще, у когось гірше, звичайно. Але всього можна навчитися.

— Куди зараз рухається технологія розвідувальних БпЛА? Чи стає реальністю більша автономність, використання штучного інтелекту, автоматичне розпізнавання та супроводження цілей? Чого можна досягти найближчим часом?

Богдан Данилів:

— Звичайно, у майбутньому потрібно рухатися в напрямку мережевої взаємодії, особливо якщо говорити про ударні та розвідувальні безпілотники. Тут є куди рухатися і масштабуватися. Так само це стосується автономності — захоплення цілі або наведення. Це технології, які ще мають великий простір для вдосконалення. Але те, що потрібно зараз на тактичному рівні, — це наявність недорогого, доступного, легкого в навчанні розвідувального літака. Наприклад, Sokil дуже зручний: він запускається з руки й доволі тихий. Якщо він летить на висоті, то його потрібно дуже добре прислухатися, щоб почути. Наявність постійних засобів такого типу, недорогих, дає можливість вести безперервну роботу. Тому що коли працює той самий «Рубікон» або ворожі екіпажі перехоплювачів, вони дуже добре збивають наші дорогі розвідувальні «Шарки» та інші борти. Забезпечувати підрозділ постійним конвеєром «Шарків» — це дуже дорога історія. Ми з бідної сім'ї.

— Але інтелігентної?

Богдан Данилів:

— Так точно. Тому потрібно насичувати підрозділи саме такими засобами якомога більше. Адже тактична розвідка — це найважливіша розвідка. Постійна розвідка на цьому рівні необхідна, тому що, як казав друг Барбарис, є інфільтрація, проникнення і так далі.

— Якщо говорити про потреби безпосередньо на фронті сьогодні, чого найбільше не вистачає вашому підрозділу? Яку можливість або функцію розвідувального комплексу хотілося б отримати вже зараз?

Барбарис:

— Не вистачає всього і завжди. Я говоритиму як військовий: для підвищення ефективності всього підрозділу завжди не вистачає всього. Завжди не вистачає людей, завжди не вистачає засобів. Неможливо забезпечити військових на 100%.

— Чи є у підрозділу проєкт або конкретний запит, який наші слухачі можуть підтримати донатами?

Барбарис:

— Є проєкт «Друзі ДШВ», і можна задонатити туди. Також варто донатити великим системним фондам і підтримувати друзів у військах, насамперед у ДШВ, тому що ми завжди перші. Я думаю, що донат потрібно розбивати умовно на дві-три частини. Обов'язково підтримувати великі системні фонди, як-от фонд Сергія Притули чи «Повернись живим», які забезпечують великі стратегічні проєкти. Також варто донатити своїм знайомим у війську на ремонт крил, забезпечення батарейками та інші невеликі потреби, а ще підтримувати збори, які безпосередньо оголошують підрозділи на своїх офіційних сторінках. ДШВ і 82-га бригада — не виняток. Заходьте, дивіться наші соціальні мережі та донатьте, будь ласка.

— Ви згадували про 8,5 мільйона гривень. Це сума, яку потрібно зібрати для реалізації проєкту?

Богдан Данилів:

— Так. Це проєкт, який ми розпочали 1 жовтня і який триватиме до 11 січня. Реалізуємо його спільно з WOG. Збираємо 8,5 мільйона гривень. 2,5 мільйона ми вже зібрали, але не будемо чекати, поки накопичимо всю суму. Уже зараз починаємо контрактування бортів. Першими, кому ми їх передаємо, буде 82-га бригада. Ну а кому ж іще? Потім будуть передачі ще двом підрозділам ДШВ. Усе доволі просто. Якщо на вулиці дуже холодно, заїжджайте на заправку WOG, беріть гарячі напої. З кожного гарячого напою дві гривні йдуть на збір. А якщо у вас немає машини, заходьте на сторінку фонду й просто донатьте.

— Барбарисе, чому обрали саме такий позивний?

Барбарис:

— У бабусі на задньому дворі росло дерево барбарису. Тому, коли прийшов час обирати позивний, я просто вибрав собі «Барбарис». Я не хотів якихось надто маскулінних позивних на кшталт «Вікінг» і так далі. Вирішив бути цукеркою.

— Як ви пов'язали своє життя з військом? Ким були до початку широкомасштабного вторгнення? Де вас застала велика війна?

Барбарис:

— Я працював в інтернет-магазині. Широкомасштабне вторгнення застало мене в Києві. Я прокинувся о четвертій ранку від вибухів, поїхав до тестя в Ірпінь. Наступного ранку, після прольотів Су та танків, які підходили до Бучі, ми взяли машину й поїхали до Чернівців. Там, власне, я мобілізувався. Із 2022 року служу у Збройних силах України.

— Ви одразу потрапили до Десантно-штурмових військ?

Барбарис:

— Ні. У ДШВ я потрапив у 2023 році, коли формувалася 82-га бригада. Служу в 82-й із моменту її створення.

Источник: armyfm.com.ua