Європа та Велика Британія мають альтернативу Starlink, але Україна цим не користується — пояснюємо чому

На тлі обмежень роботи терміналів Starlink в Україні постало питання: хто може замінити США у сфері супутникового зв’язку для українських військових? Спойлер: кращого за продукт SpaceX немає. Американська мережа залишається найшвидшою та найбільш зручною системою для українського війська. 

Ще у 2025 році на тлі схожих повідомлень про відключення Starlink Україна почала вести перемовини з європейськими операторами супутникового інтернету: люксембурзьким SES, британським Viasat, іспанським Hisdesat і французько-британським Eutelsat OneWeb. Тоді ж Україна зацікавилася переходом на європейську альтернативну систему зв’язку — GOVSATCOM. 

Рік потому українські військові та уряд знову шукають замінник Stralink. Чому? Особливо, якщо зважити на те, що формально альтернативи є, але за паперовими характеристиками криються реальні експлуатаційні обмеження.

Які існують альтернативи Starlink

Європейські GOVSATCOM та IRIS² 

GOVSATCOM є закритою платформою безпечного супутникового зв’язку для урядових і військових потреб країн ЄС. Вона не створює своїх супутників, а консолідує наявні потужності європейських національних і приватних операторів на геостаціонарних (висота над екватором 35 786 км), середніх (висота від 2 тис. км) і низьких (висота від 160 км) орбітах. 

Затримка зв’язку може варіюватися від 50 мілісекунд [далі — мс; усі показники будуються на офіційній характеристиці та можуть змінюватися в реальних умовах експлуатації. — ред.] для LEO-сегмента до пів секунди для GEO-апаратів, залежно від обраного супутника. Основною перевагою визначають захист сигналу: GOVSATCOM здатна до військового шифрування та технології null-steering, яка дозволяє антені бачити корисний сигнал, попри роботу РЕБ. 

Це не основний замінник Stralink, який пропонує Європа — таким має стати супутникове угруповання IRIS². Це багатоорбітальна мережа, основою якої стане угруповання з приблизно 290 супутників на низькій орбіті в поєднанні з MEO та GEO сегментами. Це дозволяє досягти затримки на рівні 30–50 мс. 

IRIS² має зробити ЄС повністю автономним союзом у сфері зв’язку. Запуск і розгортання системи заплановані на 2027-2030 роки. 

Британсько-французька OneWeb

Найближчим до Starlink за функціональністю конкурентом є супутникове угруповання Eutelsat OneWeb. Мережа налічує 634 супутники, розгорнуті на низькій орбіті на висоті 1 200 км — Starlink працює на висоті 540–570 км. Через більшу висоту затримка сигналу становить 50–70 мс (у Starlink — 25–50 мс). 

Україна випробовує OneWeb через спеціалізовані термінали: FoldSat LEO Ku OW та моделі від Intellian Technologies чи Hughes — їх використовують для створення резервного каналу супутникового зв’язку, зокрема на морських дронах. Термінали працюють в умовах придушення GPS засобами РЕБ.

Джерело: Intellian

Оператори SES, Hisdesat, Viasat 

Іспанський оператор Hisdesat та американсько-європейський Viasat використовують геостаціонарну орбіту — через відстань сигнал затримується на 500–650 мс, тому цю орбіту використовують здебільшого для малорухливих об’єктів: цивільної критичної інфраструктури, штабів і пунктів управління. 

Hisdesat у 2026 році розгорнув угруповання супутників SPAINSAT NG I та II для союзників НАТО. Апарати обладнані активними фазованими антенними решітками з можливістю переконфігурації променів на орбіті в режимі реального часу та системою захисту від РЕБ. 

Viasat пропонує супутникову систему ViaSat-3 у Ka-діапазоні [високочастотний діапазон, який працює як «автобан» для даних: забезпечує високу швидкість і вміщує великий трафік, але залежить від погодних умов. — ред.]. 

Люксембурзький SES експлуатує систему O3b mPOWER на середній орбіті на висоті близько 8 000 км. Це угруповання з 13-ти супутників, орієнтованих на високу пропускну здатність для захищених мереж, командних пунктів та операторів зв'язку — затримка сигналу становить 120–150 мс.

Ще чотири телекомунікаційні компанії — Deutsche Telekom, Orange, Telefonica та Vodafone — розглядають спільний запуск супутникового зв’язку на противагу Starlink. 

Чому Україна не використовує альтернативи Starlink

Перша причина: Starlink має понад 10 тис. супутників на низькій орбіті (OneWeb — 669), що забезпечує затримку зв’язку на 25–50 мс. Американський продукт використовують артилеристи та оператори FPV-дронів, які в режимі реального часу можуть коригувати роботу та вести стримінг із мінімальним пінгом. 

Друга: термінали Starlink з активними фазованими антенними решітками легкі та компактні; їх можна переносити в рюкзаку та кріпити безпосередньо на дрон, а живити від портативних зарядних станцій. 

Третя: базовий термінал Starlink коштує від $599 з щомісячною абонплатою у $30–$80. Цінник на обладнання Eutelsat OneWeb варіюється від $1 500–$6 000 з підпискою у $300–$1 000.

Starlink — це комерційний продукт. Він має понад 12 млн абонентів по світу, що дозволяє масштабувати виробництво, а українським військовим і фондам купувати термінали без черг і держзамовлень і в будь-якій кількості, просто оплативши банківської картою. Системи OneWeb або частоти геоцентричної орбіти здебільшого розраховані на урядові контракти.

«З того, що вже використовують або тестують військові, — Tooway від Viasat та OneWeb. Перші термінали використовували під час Курської операції, оскільки на території росії Starlink не працював. Але швидкість з’єднання нижча, зокрема виникали труднощі з передаванням відео з дронів у реальному часі. OneWeb тестували після кризи з Ілоном Маском у 2025 році — термінали громіздкі, а тарифи дорожчі. Для штабів ще нормально, але для пілотів менш зручне рішення», — говорить Ірина Жлуктенко, керівниця БФ «Лапка Дзиґи».