Робін Гуди з YouTube проти злих лихварів. Рецензія на фільм «Як пограбувати банк»

The big bad wolf…

The big bad wolf…

Duck Sauce, «Big Bad Wolf»

Пограбувати банк, зняти все на відео й викласти на YouTube неначе авторський курс «як правильно грабувати й не попастися поліції». Приблизно так Девід Літч і Марк Б’янкуллі зобразили бізнес-модель сучасних Робін Гудів у новому кримінальному екшені «Як пограбувати банк» (How to Rob a Bank).

Ідеться не про якихось інтернет-шахраїв, які продають повітря наївним підписникам, а про справжню банду озброєних грабіжників, чиї злочини поступово перетворюються на популярне реаліті-шоу. І, звісно, що більше переглядів набирають їхні відео, то сильніше герої переконуються, що займаються не звичайним криміналом, а боротьбою за соціальну справедливість.

Для Літча це не перша спроба перетворити насильство на комедійний атракціон. Колишній каскадер і постановник трюків, який разом із Чадом Стахелські працював над першим «Джоном Віком», згодом зняв «Атомну блондинку», «Дедпула 2», «Швидкісний поїзд» і «Каскадера». У всіх цих фільмах він поєднував винахідливий екшн, абсурдні ситуації та іронічних персонажів.

Лідером банди стає Раян у виконанні Ніколаса Голта – хлопець, який зрозумів, що сучасний кримінал потребує не лише зброї та добре продуманого плану, а й грамотної роботи з аудиторією. Разом із поплічниками він організовує зухвалі пограбування, знімає їх на відео й монтує у вірусні перформанси, що роблять грабіжників інтернет-знаменитостями.

Герої не обмежуються власними подвигами. Вони створюють своєрідний рух, навчаючи інших людей тонкощів банківських пограбувань, продаючи реквізит і закликаючи приєднуватися до боротьби проти системи. У своїх відео Раян розповідає, що заробити великі гроші чесною працею сьогодні практично неможливо, натомість пограбувати банк за належної підготовки виявляється значно простіше. І судячи з кількості фоловерів, цю філософію підхоплює чимало охочих.

Звісно, усе це доволі дотепне осучаснення класичної історії про шляхетних розбійників, які забирають гроші в багатіїв і допомагають бідним. Наші герої охоче роздають частину здобичі випадковим людям, роблять пожертви на благодійність і всіляко демонструють, що вони зовсім не примітивні бандити. Мовляв, справжні грабіжники сидять у дорогих банківських офісах, а вони лише повертають людям те, що в них колись забрали.

Тим паче, що банкіри у фільмі виписані саме такими, якими їх полюбляє зображати Голлівуд – самовдоволеними, жадібними, лицемірними капіталістами у дорогих костюмах. Один із таких персонажів у виконанні Крістіана Слейтера стає майже ідеальним втіленням системи, проти якої виступають грабіжники. Після кількох сцен із ним глядачеві хочеться не стільки засудити чергове пограбування, скільки попросити хлопців навідатися до цього банку.

Соціальне підґрунтя теж цілком традиційне. Серед героїв – колишні військові, які віддали державі роки життя, а після повернення додому виявилися нікому не потрібними. Система навчила їх поводитися зі зброєю, але не подбала про те, щоб вони могли нормально заробляти й існувати в мирному суспільстві.

До цього додається загальне розчарування молодого покоління, яке дедалі менше вірить у можливість розбагатіти завдяки чесній праці. Дороге житло, невисокі зарплати, борги й постійне відчуття, що не зможеш жити бодай так, як жили твої батьки, змушують шукати винних серед лихварів.

В цьому і полягає головна проблема фільму. Літч настільки захоплюється романтизацією своїх персонажів, що забуває, чим вони насправді займаються. Навіть коли пограбування йде не за планом, страждають хіба що самі бандити та автівки на дорозі. Це вже не художня умовність, а глорифікація порушення закону.

Так, герої допомагають нужденним і намагаються уникати людських жертв. Проте вони все одно погрожують працівникам банків зброєю, залякують випадкових відвідувачів, стріляють у поліцейських і підбурюють інших повторювати їхні злочини. І хоч би скільки грошей вони віддали на благодійність, усе це не перетворює озброєне пограбування на суспільно корисну діяльність.

Сумнівною виглядає й ідея навчальних відео для підписників. Будь-яка реальна платформа, зокрема YouTube із його правилами щодо протиправної діяльності, просто заблокувала б таких блогерів. У фільмі ж вони лише розширюють мережу й добровільно залишають правоохоронцям купу цифрових слідів. За цими слідами їх і шукає хакерка у виконанні Зої Кравіц, яку залучає агент ФБР Вест (Джон Сі Рейлі).

Зате коли Літч відкладає убік соціальні маніфести й береться за екшн, стає зрозуміло, чому його вважають одним із найкращих сучасних постановників бойовиків. Пограбування, автомобільні переслідування та перестрілки зняті хвацько. Тут немає рукопашного бою рівня «Швидкісного поїзда», але візуально все зроблено немов TikTok-відео. Камера постійно знаходить незвичні ракурси, персонажі використовують GoPro, дрони, зйомку на 360 градусів і все це у швидкому монтажі. Темп шалений: щось нове відбувається кожні кілька секунд, тож занудьгувати неколи.

Але коли починаються діалоги про жахливий капіталізм, «Як пограбувати банк» нагадує своєрідну полегшену версію «Джокера» Тодда Філліпса. Обидва фільми використовують соціальне невдоволення, бідність і відчуття несправедливості як пояснення того, чому люди починають порушувати закон і вдаватися до насильства. Проте якщо у «Джокері» все це подавалося як похмура трагедія про суспільство, яке саме вирощує власних монстрів, то Літч перетворює бунт на стильну пригоду з хорошою музикою, жартами й мільйонами переглядів.

Тому «Як пограбувати банк» найкраще сприймати як черговий винахідливий екшн Девіда Літча, а не як серйозну соціальну сатиру. Тут є все, за що можна любити його попередні роботи, проте за сучасною історією про злочинців-інфлюенсерів прихована досить примітивна казка про хороших бідняків і поганих багатіїв, зібрана з класичних тропів: бандити – колишні військові, агент ФБР і хакерка.

Зрештою, це фільм про людей, які вирішили, що пограбувати банк значно простіше, ніж змінити свою долю законним шляхом. Устами персонажа Голта він не надто переконливо застерігає: можновладці, міняйте систему, бо таких, як я, ставатиме дедалі більше. Зате Літч робить усе можливе, щоб ми отримали від їхніх пригод максимальне задоволення.

Дмитро Сидоренко

Найкращі фільми про пограбування банків

Підтримайте нашу редакцію:

Монобаза

Інші опції

Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:

• Telegram — t.me/kinowarcom
• Viber — viber.com/kinowar.com
• WhatsApp — whatsapp.com/channel/kinowar.com
• YouTube — youtube.com/c/kinowar
• threads — threads.com/@kinowar.com.ua
• facebook — facebook.com/goodkino
• Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
• twitter — twitter.com/kinowar_com

Підтримайте Україну:

• фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua/donate
• фонд Сергія Стерненка (допомога армії) — sternenkofund.org/donate
• Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org/dopomogty
• Охматдит (допомога дітям) — ohmatdyt.com.ua/dopomagati