Влада в Києві має бути працездатною: новий Статут Києва геть не на часі

Добрими (начебто в цьому випадку, про що піде мова) намірами вимощена дорога до пекла?

Невже не усвідомлюють ініціатори й провідники ідею нової редакції Статуту Києва, робота щодо підготовки й ухвалення котрого розпочалася після підписання міським головою відповідного розпорядження від 2 червня 2026 року, і просувається прискореними темпами, що:

а) це не часі під час війни;

б) що вони фактично цим консервують ту недолугу, відірвану від людей та непрацездатну модель влади, навʼязану місту парочкою Кучми та Омельченка, а потім “удосконалену” Януковичем, що примкнув до них в цій антикиївській справі.

Нагадаю, що почалося усе в 1999 році, коли у Верховній Раді сфабриковали Закон про столицю України. Не є таємницею, що текст, який був підписаний і введений у дію, відрізняється від того, що голосувався народними депутатами. Ми тоді звернулися до Регламентного комітету, який підтвердив фальсифікацію, але оскільки на це була політична воля тодішніх верхів (Кучми й Ткаченка, на той час спікера ВР), так воно все й залишилося.

Наприклад, депутати проголосували за можливість утворення Київрадою власного виконкому. А в підписаному тексті Закону виконавчим органом ради дивовижним чином стала міськдержадміністрація, в чиїх руках і зосередилась вся реальна влада, а Київраді відвели роль “декоративного” додатка до неї.

Нродні депутати також прийняли рішення, що державна адміністрація міста фінансується коштом державного бюджету. А в чинному Законі вона вже переведена на міський бюджет.

На одному з етапів розгляду законопроєкту вирішили ліквідувати районні державні адміністрації, але надалі в тексті Закону це положення зникло і т.д.

Тобто та модель, за яку ми тоді проголосували – з повноцінним міським головою, міськвиконкомом, держадміністрацією, як контрольно-наглядовим органом на зразок префектури, при цьому про жодне поєднання посад в ній взагалі не йшлося, – була свавільно замінена на іншу.

Одним словом, в Законі схрестили їжака з вужем.

Унаслідок усіх цих маніпуляцій в столиці склалася внутрішньо суперечлива структура влади, яка не пройшла випробування часом, і столиця так і не має ні повноцінного самоврядування, ні ефективної місцевої державної виконавчої влади.

І замість того, щоб у законодавчому полі виправити все це, а від 2014 року така можливість у тих, хто запустив зараз процес змін до Статуту міста, була, бо мали більшість у парламенті, вони для цього НІЧОГО від слова зовсім не зробили, іноді навпаки поглибили своїми деякими голосуваннями проблему.

Абсурдність ситуації у весь зріст  проявилася 23 квітня 2024 року на засіданні ТСК парламенту по Києву.

“Що є виконавчим органом Київської міської ради – наразі не дам вам відповіді стовідсотково (в контексті виконавчої дуалізму влади між КМДА та КМВА, – КВ)”, – заявив Володимир Бондаренко, на той час секретар Київради.

А один із заступників голови КМДА не зміг відповісти на запитання: “Хто ваш керівник – [голова КМДА] Віталій Кличко чи [начальник КМВА] Сергій Попко?”.

Тобто не лише кияни часто не можуть зрозуміти, до кого звертатися зі своїми щоденними проблемами, а й чиновники у будинку на Хрещатику, 36, не завжди знають, хто за що і перед ким відповідає.

То ж не варто поспішати городити город з тим новим Статутом, бо, швидше за все, тут проглядаються якісь швидкоплинні певні мотиви, а прийняття його в тому вигляді, який є в доступі, не піде на користь киянам.

Не варто ставити воза попереду коня.

Статут не може регулювати те, що має визначати лише Закон, в т.ч. – Основний, а такі наміри проглядаються в окремих позиціях. А проблема управління містом лежить передусім у законодавчому полі.

То ж, раніш закон, а потім – благодать.

Але відкладемо це на після війни. Зараз треба вистояти, досягти справедливого миру. І цьому потрібно все підпорядкувати.

У Києві раніше спокійно уживалися війти й воєводи, губернатори та міські голови. Кожен займався своєю справою. Я працював на посаді представника Президента у Києві, і був голова міськради Василь Нестеренко. Ми обидва розуміли, що треба спільно розв’язувати питання на користь киян.

Всім роботи вистачить, якщо думати про інтереси городян, а не про щось інше.

Тобто, навіть за нинішньої, недосконалої моделі, можна обійтися без зайвих суперечок, розумно ділити повноваження і функції.

У нас кожен хоче бути головним, звідси й всі проблеми, які посилюються недосконалістю законодавства.

А влада у Києві має бути працездатною. Люди цього чекають.

І не відволікатися на не першочергові справи, як оця цяцянка з новим Статутом.

Після війни з цим спільно розберемося.

КиївВлада

Джерело публікації